Читати книгу - "Пастка для некромантки, Агата Задорожна"

Створену за подобою іншої. Такої, що могла би упокоїти усіх духів на кладовищі разом узятих. 

Вона повільно підняла погляд від пентаграми і перевела його до Тесея. 

 – Що ти думаєш про?.. – почала вона, але Тесей вже похитав головою. 

 – Це неможливо, – сказав він відразу ж. – Думаєш, я про це не думав? 

Айза підняла брови. Як це могло бути неможливо, коли Тесей вже випробовував ритуал, і все працювало чудово? А зараз це був справді їхній єдиний шанс врятувати ситуацію. 

Тесей, здавалося, прочитав Айзині думки – щонайменше, він вловив всі її запитання з одного тільки виразу її лиця. 

 – Ми просто не встигнемо, Айзо, – повільно і м’яко сказав він. – Ритуал поки спрацьовував тільки в лабораторії, в ідеальних умовах. Ти ж сама про це говорила мені! Сьогодні Жнива, магія покручена, а у нас немає нічого, щоб створити додаткові послаблювальні кола. Та ми й не встигнемо – на це потрібно години чотири, не менше! – Тесей теж з жалем подивився на пентаграму Аглая. – Навіть якщо перемалювати те, що зробив Аглай… Ні, це не спрацює. Без кіл вона потребує надто філігранної роботи. 

Айза скинула голову. Вона знала, що впорається. Та невдача з духом ще не була показником – вона могла би розібратися із тонкими плетіннями сили – зрештою, з пані Серпик вона тільки тим і займалася, що медитувала і відривала тонкі канати магії від загального її плетіння. Вона могла би це зробити. 

 –...і потрібна така прірва чарів, якої немає у жодної людини. Навіть у тебе, Айзо.

Айза скептично подивилися на Тесея. Вона була сильною. Без перебільшення, без скромності; у неї могло бракувати знань, чи навичок, але сира сила – о, на її відсутність чи нестачу Айзі ніколи не доводилося жалітися. 

 – Ти не уявляєш собі, скільки магії там насправді потрібно. Можливо, три такі сильні некроманти, як ти, і могли би впоратися. Але в ритуалі не можна поєднувати силу різних людей. Це просто… це просто не спрацює, Айзо. 

Тесей виглядав розчарованим і злим, але Айза все ще стояла із стисненими губами. 

 – Тоді що? – різко запитала вона, майже випльовуючи слова. – У нас немає інших варіантів, Тесею, – вже м’якше додала вона, коли чоловік підняв на неї очі. 

 – Айзо… 

 – Це єдине, що ми можемо зробити, інакше просто загинемо. Нас не встигнуть врятувати. Та нас і не будуть рятувати, розумієш? – Айза розвела руки в боки. – Подивись! Ми в центрі кладовища. Щойно Рубчик зрозуміє, що відбувається, і наскільки багато тут трупів, він накаже запечатати цвинтар. І якщо йому доведеться для порятунку Райну пожертвувати нами двома – що ж, він це зробить. 

Це було гірко, але все ще залишалося правдою. Айза не знала, яке рішення прийняла би на його місці, але… Пан Рубчик мав піклуватися про людей. Про те, щоб врятувати якомога більше життів. І це був найкращий і єдино правильний спосіб і справді це зробити. 

 – Вони все ще можуть… – почав Тесей, але Айза його перервала. 

 – Нічого вони не можуть, Тесею. Ми – найсильніші некроманти з Горба. Якщо хтось і має всіх рятувати, то це ми. Це ми маємо прийти на допомогу, а не чекати, поки нас врятують. 

Риси лиця Тесея затвердішали. Не в злості, а скоріше в прийнятті. В розумінні, яке Айзі було так потрібне. 

 – Гаразд. Гаразд, я намалюю пентаграму, – сказав він якимось пустим голосом, і Айза вказала йому на валізку Аглая, де лежали усі потрібні інструменти. 

Тесей підібрав її обережно, кінчиками пальців, намагаючись не торкатися крові, що, розбризкана, вкривала майже всі плити біля тіла. Він не став чекати і взявся стирати неправильні частини пентаграми і відразу ж замальовувати пустоти новими символами. 

Тільки коли він повністю відвернувся від Айзи, щоб вона не могла бачити його лиця, Тесей додав. 

 – І я проведу ритуал. Ти… після того, як усе закінчиться – сподіваюсь, так, як слід – ти маєш спробувати вибратися через задній вхід. Ти ж так і прийшла, правильно? Там буде менше трупів. Візьмеш всі талісмани, які в мене є, і пробивайся до виходу. Навіть якщо кладовище буде запечатане, з талісманами ти зможеш пробити щілину достатню, щоб вибратися. 

Айза стояла мовчки, вперши руки в боки. 

 – Про що ти говориш? – запитала вона. – Мені не треба буде забирати твої талісмани, бо ти будеш зі мною. 

 – Не буду! – різко заперечив Тесей. – Ти права, ритуал – це єдиний спосіб. Але він справді нестабільний. І він вичерпає все, що в мені є. І я вимагаю у тебе, щоб ти зробила так, як я кажу. Ніякого плачу, ніякої паніки – береш талісмани і тікаєш. 

Айза стиснула зуби від мертвого спокою у голосі Тесея. Звісно, він вже все вирішив. Благородна самопожертва, Літа йому в печінку. 

 – Ти не будеш проводити ритуал, – спробувала вона сказати спокійно, але злість все ж прорвалася в голос. – Це не має жодного сенсу! 

Тесей різко встав і нарешті повернувся до неї лицем. Айза мимохідь помітила, що він вже майже закінчив внутрішнє коло пентаграми. 

 – Ти що, не розумієш? – запитав він, схиляючи голову. – Не можна вижити після такого. Не в цих умовах. А я не можу… не можу дозволити тобі загинути.