Читати книгу - "Корделія, Rin Voarg"

— Готова буде вчасно. Без очищення магії не обійтися.

Я кивнула, відчуваючи, як у повітрі починає концентруватися легкий аромат магії — запах лаванди, гіркого чаю й меду.

Коли останній ліхтарик із гарбуза був запалений, будинок наповнився теплим світлом. Кожна кімната світилася прикрасами, а затишна магічна атмосфера панувала повсюди. Ми стояли в центрі вітальні, оглядаючи результати нашої роботи.

— Це виглядає прекрасно, — неочікувано сказав Кассандр, його голос був м’яким, а очі світилися радістю.

Лі й Нола, задоволені своєю працею, сиділи на кухонному столі, час від часу обмінюючись жартами.

— Це був хороший день, — промовила Нола, потираючи руки.

— Так, якщо не враховувати, що я зробив більше, ніж ти, — підколов Лі.

— Годі вам, — засміялася я, відчуваючи, як у душі наростає тепле відчуття сімейного затишку.

Будинок був готовий до Самайну.

***

Я повільно розчесала своє волосся, яке ще залишалося вологим після ванни. Від нього доносився тонкий квітковий аромат, ніжний і водночас незнайомий. Я нахилила голову, вдихнула глибше й задумалася. Що це може бути? Не лаванда, не жасмин. Можливо, щось із тих трав, які додає Кассандр у зілля? Потрібно буде запитати його.

Переді мною було дзеркало у старовинній рамі з хитромудрими різьбленими візерунками. Воно виглядало так, ніби могло розповісти історії з минулого, бачені його срібною поверхнею. Усе в ньому здавалося глибшим, насиченішим, ніби воно мало магію, яка відкриває внутрішню сутність.

Я глянула на своє відображення й на мить застигла. Чи це справді я? Невже я так змінилася? Моє обличчя виглядало якесь м’якше, а шкіра світилася природним світлом. Очі, обрамлені довгими, пишними віями, здавалися яскравішими. Можливо, це святковий настрій так на мене впливає? Або ж магія Аларії справді має здатність робити людей красивішими.

Я нахилилася до столика й відкоркувала маленьку баночку з оливковими тінями, які блистіли золотими крупинками. Косметика тут була зовсім іншою, ніж та, до якої я звикла у світі смертних. Легкими рухами я нанесла тіні на повіки. Вони м'яко підкреслили форму очей, і тепер у них з'явився загадковий блиск, немов у глибинах танцювали маленькі золоті іскорки.

Потім я відкрила туш, яку придбала в магазині Офелії. Раніше, коли я наносила туш, очі часто червоніли. Але ця туш пахла ніжним іланг-ілангом і чудово підходила навіть для моєї чутливої шкіри. Вона не просто подовжувала вії — вони ставали такими, що, здається, могли обіймати сонячне світло.

Я поглянула на себе в дзеркало й відчула задоволення. Очі виблискували, немов були порталом до іншого світу.

На ліжку лежала моя святкова сукня — та, яку принесла Офелія. Її тканина переливалася всіма відтінками зелені: від смарагдових до м’яких оливкових. На рукавах вишиті золотисті листочки, що наче тремтіли під світлом. Тканина була такою легкою, що, здавалося, огортала мене м’яким туманом. Я доторкнулася до неї пальцями, насолоджуючись її шовковистістю, і одягнула її.

Як тільки сукня торкнулася мого тіла, я відчула легкість і свободу. Мій настрій піднявся ще більше, коли я підійшла до дзеркала й закружляла перед ним. Тканина плавно коливалася, ніби повторюючи ритм мого руху. Я не могла стримати усмішку.

— Що ж, Корделіє, — сказала я до свого відображення. — Ти сьогодні виглядаєш як справжня відьма.

Мені захотілося, щоб цей вечір був особливим. У повітрі вже відчувався дух Самайну, наповнений нотами магії, очікування й таємничості. Аромати кориці, гарбуза й запашних трав наче закликали мене стати частиною цього чарівного свята.

У вітальні пробив годинник, лункий звук рознісся будинком, оголосивши дев’яту годину. Від цього звуку у мене мимоволі завмерло серце — настільки спокійна і святкова атмосфера панувала навколо.

Я спустилася на кухню, ноги легко ступали по дерев’яних сходах, прикрашених гірляндами з осіннього листя та дрібними червоними ягідками. У будинку всюди відчувалася магія Самайну: кожна деталь, кожен запах, кожен відблиск свічок підкреслювали особливість цієї ночі.

На кухні запахи змішувалися у чудову симфонію. Аромати кориці, запеченого гарбуза й теплого хліба розносилися повітрям, перемішуючись із ніжним запахом меду та спецій. Я вдихнула на повні груди, і мені здалося, що я стою в центрі маленького, затишного світу, створеного спеціально для цього вечора.

На столі стояли незапалені свічки — тонкі, довгі, з легким ароматом лаванди. Я знала, що вони були частиною традицій Самайну, і їхнє запалювання символізувало очищення й захист.

У кутку, біля полиці з баночками для спецій, я побачила Нолу та Лі. Вони тихо перешіптувалися, але їхні обличчя світилися радістю. Нола поправляла свій маленький фартушок, а Лі тримав у руках мітлу, яка виглядала кумедно поруч із його тендітною постаттю. Азар сидів поруч, насторожено й рівно, ніби готувався урочисто зустріти мене.

— Корделія… — почувся низький голос, і я різко обернулася.

Кассандр спустився сходами. На мить його очі, блискучі сріблястим відтінком, зупинилися на мені. Я затримала подих, розглядаючи його. Він був без звичних окулярів, і це надавало його вигляду м’якості. Темні джинси, прості, але стильні, і чорна сорочка, верхні ґудзики якої були розстебнуті, створювали водночас невимушений і привабливий образ. На його зап’ясті поблискував годинник із чорним шкіряним ремінцем, що додавав його вигляду особливої стриманості.