Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

- Скільки йому довелося заплатити?

Рома прокашлявся і дивився куди завгодно, тільки не на Настю. А потім тихо сказав:

- Він відмовився платити.

Якби на Настю зараз вилили чан з окропом, це не було б так боляче.

- Що? - погляд зелених очей був настільки враженим, що Ромі навіть ніяково стало. Опустив голову в чашку з кавою.

- Сказав, що не буде платити таку суму, - і знову на неї глянув.
Дівчина сиділа блідіше небіжчика. Губи стиснуті в тонку лінію, а рука на животі. Повільно погладжує і ледве дихає.

- Настя, я б і сам заплатив. Тільки у мене суми такої немає. Це ж сама розумієш, звідки у мене такі гроші? У Стаса точно є, він зараз заробляє стільки, скільки я за рік не отримаю.

- Я розумію, - промовила Настя, ледь ворушачи губами.

 Їй здавалося, що всередині у неї все в одну секунду замерзло. Стас готовий був оприлюднити їх зв'язок з почуття помсти. А то, що це була саме помста, сумніватися не варто.

Настя на автоматі виписала чек з потрібною сумою, а фотографії залишила собі. Рома ще сто разыв вибачився і пішов. А дівчина так і залишилася сидіти, міцно стискаючи конверт і відчуваючи, як всередині зростає нерозуміння і обурення. Як? Як можна так вчинити з людиною, яку любиш? Або Стас вже розлюбив? Хіба помста це краще, що він міг зробити? Господи, до такого міг скотитися тільки низька і підла людина. Насті було так боляче, ніби її різали зсередини, вирізаючи серце. Він ненавидів її настільки, що міг зруйнувати її життя. Ці новини таким резонансом відбилися б, що постраждали б усі. І Настя, і Вітя, і батько її з компанією. Та й Стас теж. Але йому, схоже, все одно. Чи це така можливість пропіаритися? Мовляв, дивіться, з ким я спав. Рейтинги знову зашкалюють, і він знову на вершині. Настя тремтячими руками закрила обличчя. Значить, Стас не любив. Ніколи не любив її, тому що коли люблять, так не зроблять. Незважаючи ні на що, ні на які обставини, любляча людина завжди постарається захистити кохану від негараздів. Так, Настя заподіяла йому біль. Він упевнений, що їм покористувалися, але якби дійсно любив її, то зробив би все можливе, щоб ці фото ніколи не побачив світ.

Настя зітхнула важко і знову взяла в руки проклятий конверт. Вона зрозуміла в той момент, що Стас навіть допоміг їй. Відрубав на корені своєю дією, а точніше бездіяльністю, все почуття провини по відношенню до нього. Хіба могла тепер Настя відчувати себе винуватою? Дівчина місця собі не знаходила, переживала, а ця сволота мало не знищив її. В ту хвилину, як їй здавалося, померли всі почуття до хлопця. Не відразу звичайно, але тепер забути його стало не таким нездійсненним завданням. Він не був принцом, як наївно вважала Настя, і все, щоб було красивою казкою, обернулося банальної дешевинкою. Настя повернулася додому і спалила фотографії в каміні, останній раз мигцем глянувши на щасливу пару, що сходить з розуму на столі в одній з кімнат залу для репетицій. Тоді неважливо було де. Головне, що вони були вдвох. Дурна Настя. Вона власноруч мало не зруйнувала сім'ю через нього. Почуття гіркоти підкотило до горла. Фотографії згорталися і горіли, перетворюючись на попіл, а вона не могла перестати дивитися крізь оранжеві спалахи вогню на обличчя хлопця, який з неприхованим обожнюванням гладив її щоку.

- Я люблю тебе, Настя, - говорив він тоді.

- А я тобі вірила ... - відповіла вголос і, змахнувши сльози, пішла до кімнати. День був в самому розпалі, але їй потрібно було прилягти. Згорнутися під ковдрою і заспокоїти поранене серце. Переконати дурне, що все буде в порядку. Не потрібно так боліти по тому, хто цього ніколи не заслуговував.