Читати книгу - "Флеш Рояль, Тала Тоцка"

Максим загнав машину у двір і вискочив, щоб допомогти їй вийти. А він і справді намагається триматися подалі! Навіть руку її випустив, як тільки зрушив з місця та відкрив двері, пропускаючи її всередину. Їй так хотілося зупинитися, запустити руки під його облягаючу футболку, нарешті прокласти губами доріжку по шиї... Вона їй спокою не дає, його шия!

Але лізти до Максима Діна не стала, навпаки, сховала руки за спиною і увійшла в будинок. І начебто похолодало навколо градусів на двадцять, Дінка здригнулася і обхопила себе руками. Вона двічі була тут і обидва рази покидала цей будинок не з найкращими почуттями. Сказати чесно, в повному роздраї. Все разом накотилось, вона навіть очі заплющила, зупинилася в коридорі і не могла себе змусити зробити ні кроку.

Макс знову її прочитав, як книгу. Ну як їй навчитися ховати свої почуття? Це ж неможливо, коли твої думки як на долоні!

— Діно, у всьому був винен тільки я. Я, а не мій будинок. Будь ласка, давай ти спробуєш забути всі ті рази і уявити, що ти тут вперше? — він подивився на її обличчя і, напевно, прочитав там щось, дуже для себе недобре, тому як спохмурнів, стиснув губи і взяв її за руку. — Якщо хочеш, я відвезу тебе додому.

Але Дінка забрала руку, скинула босоніжки і пройшла у вітальню. Камін не горів, гроші на комоді не лежали, може, будинок й справді не винен? Вона обернулась до Доміна:

— Ти повертайся в казино, Максиме. Я залишуся, ти маєш рацію, будинок ні при чому, — вона озирнулася навколо, і тут її погляд зупинився на величезній вазі, що стояла біля стіни в кутку. Ваза була гарною, важкою і явно недешевою. Дінка з посмішкою подивилася на Доміна. — Ти що, купив для мене вазу, Максе? Так я її не підніму, вона важка.

— Це не для тебе, це я собі, — він притулився до стіни і тривожно спостерігав за Дінкою, але вловивши зміну в її настрої, теж посміхнувся. — З тебе вистачить тарілок. Їсти хочеш?

Дінка похитала головою, їй дійсно зараз нічого не хотілося.

— Тоді чекай тут, я зараз, — Домін піднявся по сходах на другий поверх і повернувся буквально через п'ять хвилин. В руках він ніс важкий пакет з логотипом магазину елітної косметики, який нещодавно відкрився в центрі міста.

— Діно, це для тебе, не знаю, те чи не те, попрохав продавців підібрати на перший час. Казав, як для малоліток, — він посміхнувся. — Якщо не підійде, ми потім поїдемо разом і купимо все, що тобі потрібно.

Дінка заглянула всередину: баночки, флакони і якась велика коробка. Вона підняла здивовані очі на Макса:

— Коли ти встиг? Ти знав, що я сьогодні приїду?

Домін нахилився до неї і сказав, ледь торкаючись губами волосся:

— Я купив це, коли ти втекла у відпустку. Я ще тоді зрозумів, що хочу, щоб ти жила зі мною, не просто приїжджала, а жила тут весь час. І дзеркало в спальню тобі купив, ну таке, щоб фарбуватися, в мене не було раніше, на фіга воно мені? Думав дочекатися кінця зміни і тебе відвезти. Хто ж знав, що ти до Шагалова зберешся...

Дінка простягнула руку і погладила його по щоці, по хребту побігли мурашки, всередині колихнулася тягуча хвиля. Максим поцілував їй руку і пішов до дверей, лише на виході обернувся.

— Діно, там нагорі дві спальні, моя і гостьова. Душ теж є. Якщо тобі в голову полізуть дурні думки, просто перейди в гостьову спальню, добре? Пообіцяй мені, — він уже вимагав, не просив.

— А як я зрозумію, де яка?

— Зрозумієш. Так ти обіцяєш, Діно?

Довелося кивнути. Макс зачинив двері, а вона так і залишилася стояти посеред вітальні, притискаючи до себе пакет. У дворі загурчав двигун, позашляховик з шелестом викотився з двору, і ворота безшумно зачинилися. Дінка сіла на диван і витрусила вміст пакету.

Там виявилася повна лінія догляду за обличчям і тілом від «Хелени Рубінштейн», схоже, Макс скупив все, що йому втюхали консультанти. Ось навіщо, скажіть, їй потрібна регенеруюча сироватка? Тут же ясно написано, після тридцяти, а їй лише двадцять, і шкіра у неї, дякуючи генам, виглядає пречудово. А ось лосьйон, креми для обличчя, для тіла, скраб і пілінг це все потрібно.

Дінка знала цю лінію, вона могла б собі її дозволити, якби не доводилося відправляти всі гроші мамі. Гроші, що дав Максим, пішли на лікування, але потрібна була ще підтримуюча терапія і реабілітація, так що така покупка світила їй не скоро.

Ще Дінка знайшла в пакеті шампунь, гель для душу, а з коробки дістала махровий халат дивовижного фіалкового відтінку, якраз їй за розміром. Ось і добре, не потрібно більше кутатися в величезний Домінський, в якому вона відчувала себе равликом, що тягне на собі цілий будинок.

Дінка склала все назад в пакет і пішла у ванну кімнату. За старою звичкою вона вибрала ту, що внизу, і знайшла там такий самий фіалковий рушник. Довго стояла під струменями води, змінюючи натиск і температуру, а після загорнулася в новий халат і, притискаючи до себе пакет, несміливо ступила на сходи.

Скільки разів вона подумки сюди піднімалася, а зараз чомусь ніяковіла. «Ну ж бо, йди, в крайньому випадку втечеш в гостьову, чого пасуєш?» Дінка опинилася перед двома однаковими дверями, штовхнула першу, і на неї дихнуло прохолодою. Працював кондиціонер, значить, вона вгадала.

Зліва від дверей побачила туалетний столик з дзеркалом, про який говорив Макс. Невже він правда купив його спеціально для неї? Сама думка про те, що він збирався з нею жити, спати, розбурхувала, змушувала солодко завмирати все всередині, і думки починали текти тільки в одному напрямку.