read-books.club » Наука, Освіта » Судова влада в Україні: історичні витоки, закономірності, особливості розвитку 📚 - Українською

Читати книгу - "Судова влада в Україні: історичні витоки, закономірності, особливості розвитку"

245
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Судова влада в Україні: історичні витоки, закономірності, особливості розвитку" автора Колектив авторів. Жанр книги: Наука, Освіта. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 113 114 115 ... 212
Перейти на сторінку:
надзвичайних відносин, спричинених війною», функції другої і третьої інстанцій належали «Окремому судовому Сенату II інстанції» та «Окремому судовому Сенату III інстанції». Голів і членів обох Сенатів призначав державний секретар судівництва, затверджували УНРада або її Виділ із числа президентів і віце-президентів окружних судів та радників Вищого суду ЗУНР. Засідання судових Сенатів мали відбуватися раз на місяць у місцях, встановлених Державним секретарством судівництва.

Функції Верховного судового і касаційного трибуналу колишньої Австро-Угорської монархії мав виконувати Найвищий державний суд ЗУНР, який, однак, практично утворений не був[732].

16 листопада 1918 р. Державний секретаріат видав розпорядження Про організацію військового судочинства, згідно з яким на території ЗУНР було створено військові суди[733].

Тимчасово до вироблення власного законодавства військове судівництво мало здійснюватися обласними (колишніми дивізійними) та окружними (колишніми бригадними) судами на підставі «дотичних австрійських законів». Для діяльності під час облоги 10 листопада 1918 р. було утворено польові суди, юрисдикція яких поширювалася, крім української армії, на всіх цивільних осіб, «яких приловиться на заворушенні» публічного спокою, грабунках, крадіжках і вбивствах.

9.6. Судові реформи на Кримському півострові

Уявлення про регіональні особливості судової влади на території Криму можна отримати з дисертаційного дослідження О. М. Редькіної. Авторка вважає, що судові органи за часів перебування при владі Крайового уряду генерал-лейтенанта С. Сулькевича відтворювали в мініатюрі судоустрій колишньої Російської імперії. У зв’язку з тим, що Крим не потрапляв під юрисдикцію наявних раніше на території України судових палат — Київської, Харківської й Одеської, на території півострова була заснована Кримська судова палата. Крім розгляду апеляцій, вона розглядала як перша інстанція справи про державні та посадові злочини. Постановою Крайового уряду від 12 липня 1918 р. був створений Кримський військово-окружний суд для розгляду справ про злочини проти особи та власності, вчинені за час від 25 жовтня 1917 року. У вересні постановою уряду було затверджено Кримський сенат, Верховний кримінальний суд, внесені доповнення та зміни в російські Статут кримінального судочинства, Статут цивільного судочинства, Статут про покарання, що накладаються мировими суддями. Суддям, які не залишили Крим і не були знищені більшовиками в ході репресій, пропонувалося повернутися на державну службу. Вони мали присягнути на вірність крайовій владі на загальних підставах. До складу судового відомства входила також прокуратура, але зі своєю власною організацією, як і в Російській імперії. Очолював прокурорську ієрархічну піраміду міністр юстиції. Проте, зазначає дослідниця, нормального функціонування судових органів Криму досягнути не вдалося, зокрема і через паралельне існування двох каральних систем — Крайового уряду та командування німецькими військами. До того ж на територію Криму прагнув поширити свою судову владу уряд гетьмана П. П. Скоропадського, використовуючи аргумент невизнання ним Крайового уряду, а відповідно — і всього державного апарату С. Сулькевича[734].

15 листопада 1918 р. в Криму змінився політичний режим — замість уряду С. Сулькевича було створено другий Крайовий уряд на чолі із С. Кримом, який майже одразу вдався до проведення судової реформи. Цей період історії судівництва на півострові досліджував Д. В. Велігодський. Наведемо тут основну структуру судових органів, реконструйовану автором.

Так, Постановою Ради Міністрів Крайового уряду від 4 грудня 1918 р. було ліквідовано Кримський урядовий сенат, створений урядом С. Сулькевича, і затверджено структуру, штатний розпис і персональний склад Вищого крайового суду. Всі судові справи, які перебували у провадженні Кримського урядового сенату, передавалися на розгляд Вищого крайового суду. Прокуратура залишалася автономною складовою судового відомства.

Вищий крайовий суд тимчасово був вищою апеляційною інстанцією для всіх кримінальних справ, розглянутих в окружних судах, і водночас — першою інстанцією у справах про державні та посадові злочини. Територія Криму розподілялась на округи. Округ суду охоплював зазвичай територію 2-4-х повітів. Кримінальні справи згідно із судовими статутами підлягали розглядові окружним судом у складі трьох коронних суддів, які призначалися Крайовим урядом за поданням міністра юстиції, або судом присяжних засідателів.

Постановою Ради Міністрів Крайового уряду від 7 лютого 1919 р. в окрузі Кримської судової палати було створено Мелітопольський окружний суд. Територіально до зони діяльності цього суду ввійшли Мелітопольський, Бердянський і Дніпровський повіти. В березні 1919 р. Рада Міністрів Крайового уряду своєю постановою створила новий Керченський судово-мировий округ із центром з’їзду мирових суддів у м. Керчі. Цей округ включав чотири мирові дільниці: три з них — у Керчі і одна — на території Сарайминської та Петровської волостей.

Відповідно до цього Закону судові статути передбачали для мирових суддів на території Криму одну апеляційну інстанцію — з’їзд мирових суддів, і одну касаційну — Кримську судову палату. Другою апеляційною інстанцією для справ, що розглядалися земськими начальниками та міськими суддями, був повітовий з’їзд в особі його судового присутствія. До складу цього органу, очолюваного повітовим предводителем дворянства, входили повітовий член окружного суду, почесні мирові судді, міські судді й земські начальники цього повіту. Потрібно зазначити, що для міських суддів була встановлена своєрідна подвійна підлеглість: апеляційною інстанцією для них був повітовий з’їзд. Разом із тим про всі помилкові чи протизаконні дії міських суддів слід було повідомляти окружний суд, який мав складати особливі накази на їхню адресу. Касаційною інстанцією для земських начальників і міських суддів був Вищий крайовий суд. Що стосується повітових членів окружних судів, то апеляційною інстанцією для них був окружний суд, а касаційною — також Вищий крайовий суд. Певні зміни відбулися й у системі волосних судів.

Волосний суд відтоді складався з чотирьох суддів, один з яких постановою повітового з’їзду за поданням земського начальника призначався головою. Земські

1 ... 113 114 115 ... 212
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Судова влада в Україні: історичні витоки, закономірності, особливості розвитку», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Судова влада в Україні: історичні витоки, закономірності, особливості розвитку"