Читати книгу - "Підкорись нам, Алекса Адлер"

− Ти спочатку скажи, − мотаю головою. − Чесно мені все поясни, як ти вмієш. Це буде для мене найкращим заспокійливим.

«Ш-ш-шкадари підступні й дуже небезпечні. Особливо тим, що ведуть бій брудно і безпринципно. Але вони не всесильні, звісно ні, − спокійно пояснює Чотжар, як я і попросила. − Повелитель А-атон, хоч і віддає перевагу дипломатії, а не військовому мистецтву, все одно дуже сильний супротивник, і як боєць, і як с-с-стратег. Його застати зненацька не так уже й просто, ще с-с-складніше перемогти. Він і самотужки багато на що здатний. Буде битися до останнього. До того ж ти дала Володарю С-с-са-оіру деякі зачіпки, і той тепер здогадується, з чим їм доведеться мати справу. Імовірність сприятливого для нас результату цієї с-с-ситуации більш ніж висока. Тобі с-с-слід зараз же прийняти зас-с-спокійливе, щоб не шкодити с-с-собі й дітям. І гідно чекати на Володарів».

− Так, ти маєш рацію, − киваю, витираючи сльози. − Дякую, що розповів це все. Я впораюсь. Заради малюків я з усім упораюсь. І не підведу своїх се-аран.

Задоволено кивнувши, мій хранитель рушає за ліками. А я лягаю назад на подушку, намагаючись вгамувати шалене серцебиття і паніку.

Все буде добре. Я зробила все що могла. Попередила.

Отже, все має обернутися на краще. Адже для чогось же мені наснився цей сон.

«Дай зап’ястя», − велить Чотжар, повернувшись.

Я слухняно простягаю йому руку і на-агар кріпить до нього маленький кружечок-ін'єкцію. Ліки відразу ж починають всмоктуватися в шкіру,  занурюючи мене у спустошене заціпеніння.

«Пос-с-спи. Тобі треба відновити сили», − дивиться змій мені в очі.

− Я боюся. Раптом знову побачу цей сон, − зізнаюся тихо.

«Не побачиш-ш-ш. С-с-спи».

Його гіпнотичний погляд та ударна доза заспокійливого роблять свою справу. У сон я буквально провалююсь.