Читати книгу - "Зламати ляльку Loly, Катерина Дако"

Потім Лола не могла згадати, як пройшла вечеря. Що вони їли та про що розмовляли. Було лише відчуття правильності того, що відбувається. Незважаючи ні на що.

Гордій привіз її до своєї квартири. Вперше. Але не дав озирнутися. Підхопив на руки і поволок у спальню. Наче варвар свій видобуток, за яким так довго полював. Та й поводився він далеко не по джентльменськи. Одяг летів на всі боки, зривався наполегливими руками. Губи горіли від поцілунків нетерплячих губ. Шкіра наелектризувалася від дотиків, торкань, ласк.

А потім зі словами:

- Не можу більше, - Гордій поринув у дівчину. Відразу на всю довжину.

Лола на мить завмерла, але відразу вигнулась дугою назустріч лютому натиску чоловіка.

Їм було так багато і так мало. Хотілося ще більше, сильніше, різкіше. До хрипу, до тремтіння, до стиснутих кулаків і поту на спині. Від гостроти відчуттів Лола навіть кілька разів вкусила Гордія за плече. Але чоловік тільки хрипко прогарчав її ім'я.

Вони віддавали та брали. Рухалися то швидко та різко, то плавно та повільно. Обидва дихали через раз.

Ось тільки їхні серця знову билися в одному ритмі, в унісон...