Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

— Молодець, — шепотіла Поліна, подумки повторюючи: «Тільки б встигнути!».

Вона попросила Глорі рахувати час між переймами, щоб хоч якось контролювати процес. З фільмів та книг Поля знала, що коли проміжки сильно скоротяться — це означатиме, що момент істини настає.

Кульбабка з усією відповідальністю поставилася до завдання і повідомляла, до якого числа встигла дорахувати, поки не почалися нові перейми. З кожним разом числа виходили дедалі менші.

Встигнути! Аби тільки встигнути! Часу обмаль!

— Дихай, Лайбі, все добре. Ми ще маємо достатньо часу.

Карета зненацька зупинилася. Вже приїхали? Поліна зітхнула з полегшенням. Але коли визирнула у вікно — побачила чисте поле. Жодних ознак селища. Однак вона швидко зрозуміла, у чому причина зупинки. Карету оточили п'ятеро вершників у гвардійських мундирах. Один із гвардійців спішився і підскочив до дверей.

— П'єліна з роду Астет-ель-Крайстлі? — Промовив з армійською беземоційною чіткістю, зазирнувши всередину. — У нас наказ Його Величності негайно доставити вас до палацу.

Перш ніж хоч одна думка промайнула в голові, Поліна відчула, як її руку судомно стиснула Лайбі, намагаючись стримати черговий стогін. В очах бідолахи промайнув розпач і безвихідь.

____________________________________

Мої хороші,
дуже Вам вдячна за вподобайки та теплі слова у коментарях. Дуже-дуже-дуже вдячна!