Читати книгу - "Вітер., Черкащенко Дарія"

Дракон нетерпляче переступив лапами, поглянувши у небо.

Я усміхнувся і кивнув. Не бачачи більше причин відкладати момент, став перетворюватися, закутуючись ковдрою магічного світла. Якось легко, без стиснень, навіть не замислюючись, що вперше в житті роблю це при комусь. Радість від моменту заповнила мою душу до самого краю і готова була вирватися назовні задоволеним гарчанням, на додачу я побачив свої крила цілі й неушкоджені. Розгорнув їх, відчуваючи, як вітер тицяється в перетинки, запрошуючи погратися в безкрайньому небі.

- Зачекай, - охолодив моє завзяття Дірас, коли я вже збирався стрибнути з вежі. - Тут потрібне маскування.

Я тямущо закивав, Дірас став поруч і я відчув, як від нього кудись угору течуть сильні магічні потоки. Підняв очі та побачив, що хмари, які біжать по небу, потихеньку пригальмовують і збираються над вежею.  

- Найкраще літати вночі, пояснив Дірас. - Але заради особливих випадків, можна нагнати хмари.

Невдовзі над замком і морем згустилася сіра хмара, що загрожувала пролитися дощем. Дірас спритно чіпляючись за стовп, видерся на дах, я поспішив за ним і наступної миті дві лускаті стріли пронизали сіру імлу.