Читати книгу - "Невинна й небезпечна, Ольга Обська"

Весь ранок Луїза провела на оглядовому майданчику вежі — вдивлялася в далечінь, чекаючи повернення вартових і чоловіка, який виїхав їм назустріч. Вона не могла встояти на місці. Міряла кроками вузький простір балкона. Кажуть, материнське серце здатне передчувати, і воно передчувало — надсилало сигнали: то заходилося у шаленому ритмі, то завмирало, відмовляючись битися.

Щойно на горизонті з'явилася процесія, Луїза одразу зрозуміла — серце не обдурило. Дозорці та Фаб'єн повертаються не одні — з ними її дівчинка.

Луїза не пам'ятала, як злетіла вниз гвинтовими сходами. Швидше! Швидше! Туди, де її дитина, її янгол, якого одного разу довелося залишити у чужому світі. Вона не бачила дороги, коли бігла до палацових воріт. Ноги не слухалися, стали ватяними. Вони відставали від серця, яке летіло попереду.

Луїза навіть не зрозуміла, як за щось перечепилася. Ледве не впала, але міцні руки Ніколо та Йонні встигли вчасно підхопити. Два її славні хлопчики. Вони теж дуже чекали на повернення сестри. Теж помітили процесію і вийшли назустріч.

Карета була вже зовсім близько. Але ці останні хвилини, що розділяли Луїзу та її донечку, здавалися дуже довгими. Коли ж вона нарешті побачить свою дівчинку? Скільки їй треба сказати слів, які доля не дозволила сказати раніше!

І ось карета зупинилася біля воріт, але Луїза, замість того, щоб кинутися до дверцят, завмерла. Така солодка мить і така хвилююча — вона позбавила сил зрушити з місця. Луїза не дихаючи спостерігала, як дверцята відчинилися і показалася вона, її дівчинка, її мила дитина — така красива, така доросла, але з тими ж чистими невинними очима дитини. Брати одразу підскочили до карети. Розсудливий Ніколо галантно подав руку:

— Я вірив, що ти це зробиш! Що ти зможеш! — вимовив з ноткою захоплення.

А невгамовний Йонні стримуватися не став — схопив Амалію в ніжні обійми, потріпав по голові, поцілував у обидві щоки.

— Яка ж ти схожа на маму, сестричко!

У її очах стояли сльози. Луїза попрямувала до дочки. Ноги самі понесли. Як колись багато років тому вона поспішала до своєї малечі, якщо та починала плакати. Притискала дитину до себе, втішала ніжним воркуванням.

— Амаліє, — вона ніжно обійняла свою донечку.

— Мамо…

Скільки років Луїза жила в очікуванні почути це просте слово з вуст дочки. Ніжність затопила материнське серце. Ніжність та любов. Хотілося подарувати своїй дівчинці цілий світ…

Арабель бігла з усіх ніг на веранду. Мама має бути там — вона любить проводити ранок, доглядаючи рослини. Принцесі треба було терміново поговорити з нею. Сюзон ненадовго поїхала з палацу додому і навіть не знає, що тут діється. А відбувається тут дещо дуже погане. Хмари збираються над її головою. І вся надія була лише на королеву.

Принцеса влетіла на веранду зі словами:

— Мамо, ти маєш щось зробити!

Королева, що стояла з лійкою в руках біля одного з горщиків квітів, запитливо глянула на дочку і посміхнулася.

— Доброго ранку, люба.

— Ні, він не добрий, — не погодилася Арабель, пробираючись через острівці рослин ближче до королеви. — Мамо, ти маєш вмовити батька скасувати наказ! — одразу перейшла до справи.

— Ти про наказ Його Величності заслати сімейство Жільберт у північну провінцію?

— Так.

— Але у батька були вагомі причини видати такий наказ. Таємна канцелярія проводила розслідування та виявила, що пані Жільберт замішана у дуже негарних справах. Вона намагалася завдати шкоди Амалії, нацькувавши на неї свого двоюрідного брата. Збрехала йому, що Амалія шукає покровителя і той, користуючись вразливим становищем дівчини, мав намір зробити її своєю утриманкою. Цьому інциденту вдалося запобігти, але пані Жільберт і далі вела брудну гру. Підкупила Боніфаса. Він для неї шпигував. І це я ще не згадала про плітки, які пані Жільберт щедро розпустила столицею. Мені здається, Його Величність обійшлася з їхньою родиною ще досить м'яко.

Ця гидка Жільберт виявилася набагато гіршою, ніж Арабель про неї думала. Але принцеса знала, що Сюзон тут ні до чого. З такою матір'ю Сюзон тим більше потребувала захисту.

— Батько все вирішив правильно стосовно самої пані Жільберт. Але, мамо, хіба діти мають відповідати за гріхи батьків? Сюзон зовсім не така! Справді! Вона має чисту душу. Вона тільки зовні манірна і суха, насправді ж дуже чуйна, — Арабель відставила лійку вбік і взяла королеву за руки. Подивилася з благанням: — Мамо, Сюзон ніяк не можна відправляти в північну провінцію! Вона закохана, відчайдушно закохана у Себастіна! Вона так сильно закохана в нього, що просто помре без нього! Зроби що-небудь! Я тебе дуже прошу!

— Я подумаю, дівчинко моя, — королева потріпала Арабель по голові. — Тим більше, ти не перша, хто прийшов просити за неї.

— Не перша?

Королева кивнула у бік протилежного вікна. Принцеса повернула голову і побачила Себастіна. Вона так була захоплена розмовою, що й не помітила його присутності. Похмурий, рішучий, схвильований, з палаючими очима. Ох, як давно вона мріяла побачити свого розсудливого братика таким — відчайдушно закоханим.

Пані Жільберт не спала всю ніч. У неї було неспокійно на душі. Її турбував інцидент у альтанці. Як прикро, що королева застала її з Боніфасом. Ролейна, звичайно, не розповідатиме чоловікові Жільберт про зраду — вона вважає себе надто благородною, щоб опускатися до доносів. Але чуття підказувало, що так просто королева цей випадок не залишить. Тому Жільберт потрібно було завдати удар на випередження. Вона вирішила використати свою звичну зброю — плітки. Добре було б вигадати щось жахливо образливе, щоб у королеви голова боліла не через Жільберт, а зовсім через інше.

І фантазія не підвела. На думку спала чудова ідея. Жільберт пустить поголос, що король і Амалія мали зв'язок. Ролейна розпухне від досади та ревнощів — лікті кусатиме і волосся на собі рватиме. Чи повірить? Ще й як! Повірила ж свого часу, що її чоловік розважався з Луїзою. Але для більшої достовірності джерело інформації має виглядати надійним. Жільберт осяяла геніальна ідея — залучити до цієї витівки Сюзон. Останнім часом Сюзон та Амалію часто бачили разом. Багато хто, напевно, вирішив, що вони товаришують. І якщо Сюзон ніби випадково прохопиться кілька разів тут, кілька разів там, що, мовляв, Амалія відверто розповіла їй про свій зв'язок з королем, чутки розлетяться по палацу і всій столиці миттєво.