Читати книгу - "Облога та штурм, Лі Бардуго"

— А що пірат робить на китобійному судні? — запитала я.

— Корсар, — виправив він мене. — Я володію кількома кораблями. Дарклінґові знадобилося китобійне судно, тож я знайшов його.

— Хочете сказати, вкрали?

— Роздобув.

— Ви були в моїй каюті.

— Чимало жінок бачать мене у снах, — легковажно відмахнувся він, ведучи мене палубою.

— Я бачила вас, прокинувшись, — не вгавала я. — Мені потрібно…

Хлопець зупинив мене, змахнувши долонею:

— Не марнуй повітря, красуне.

— Але ви навіть не знаєте, що саме я хотіла сказати.

— Хотіла попросити захистити тебе, сказати, що потребуєш моєї допомоги, що не можеш заплатити мені, але в тебе чесне серце… стандартні балачки.

Я кліпнула. Саме це я і збиралася зробити.

— Але…

— Ти лише змарнуєш повітря, змарнуєш час, змарнуєш гарну днину, — повів далі Штурмгонд. — Мені не подобається, коли до бранців погано ставляться, але решта мене не цікавить.

— Ви…

Хлопець похитав головою.

— А ще я славлюся цілковитою глухотою до жалісливих історій. Тож якщо ти не збираєшся розповісти мені про пса, який уміє говорити, не хочу навіть слухати. Збираєшся?

— Збираюся що?

— Розповідати про пса, який уміє говорити?

— Ні, — кинула я. — Збираюся розповісти про майбутнє королівства і всіх його мешканців.

— Шкода, — зітхнув хлопець і, взявши мене за руку, повів до люка на кормі.

— Я гадала, ви працюєте на Равку, — розлютилася я.

— Я працюю на того, у кого товстіший гаманець.

— І готові за кілька копійок продати Дарклінґові свою країну?

— Ні, за добрі гроші, — заперечив Штурмгонд. — Запевняю тебе, я не продешевлю. — Він змахнув рукою в бік люка. — Тільки після вас.

З його допомогою я знову дісталася до своєї каюти, де вже чекали вартові-гриші, готові замкнути двері. Капітан уклонився мені й пішов, не прохопившись більше жодним словом.

Я сіла на ліжко й підперла голову руками. Шутрмгонд може вдавати з себе дурника скільки йому заманеться. Я знала, що він був у мої каюті, а отже, на це була причина. А може, я хапалася за соломинку надії.

Коли Женя принесла мені тацю з вечерею, я лежала, скрутившись калачиком, обличчям до стіни.

— Тобі слід поїсти, — взялася вмовляти вона.

— Дай мені спокій.

— Якщо супитимешся, з’являться зморшки.

— Ага, а якщо брехатимеш, на носі прищ вискочить, — гірко кинула я.

Женя засміялася, ввійшла і поставила тацю. Підійшовши до ілюмінатора, глипнула на своє відображення у склі.

— Мабуть, мені слід перефарбуватися в блондинку, — замислилася вона. — Червоний колір Корпуснійців анітрохи не гармоніює з моїм волоссям.

Я озирнулася через плече.

— Ти знаєш, що можеш обмаститися багнюкою й однаково будеш найгарнішою з усіх дівчат на двох континентах.

— Це правда, — задоволено усміхнувшись, погодилася вона.

Я не всміхнулася навзаєм. Зітхнувши, Женя втупилася поглядом у носаки своїх черевиків.

— Я сумувала за тобою, — зізналася вона.

Мене здивувало те, скільки болю завдали її слова. Я теж за нею сумувала. І через це почувалася дурепою.

— А ти хоч колись була мені справжньою подругою? — поцікавилась я.

— Хіба це щось змінить?

— Просто хочу знати, наскільки недоумкуватою була.

— Мені страшенно подобалося дружити з тобою, Аліно. Але я не шкодую про те, що зробила.

— А про те, що зробив Дарклінґ? Про це шкодуєш?

— Я знаю, що ти вважаєш його чудовиськом, та він намагається зробити так, як буде краще для Равки, для нас усіх.

Я трохи піднялася на ліктях. Так довго жила зі знанням про Дарклінґову брехню, що вже й забула: майже ніхто не знав, хто він такий насправді.

— Женю, він створив Зморшку.

— Чорний Єретик…

— Немає жодного Чорного Єретика, — увірвала я дівчину, відкриваючи їй правду, яку мені кілька місяців тому розповіла в Маленькому Палаці Баґхра. — Він звинувачував у створенні Зморшки свого предка, але в усі часи існував лише один-єдиний Дарклінґ, і цікавить його виключно влада.

— Це неможливо. Дарклінґ ціле життя намагається звільнити Равку від Зморшки.

— Як ти можеш казати таке після того, що він накоїв у Новокрібірску?

Скориставшись силою Неморя, Дарклінґ знищив ціле містечко, намагаючись справити враження на ворогів і позначити початок свого правління. І я теж доклала до цього руку.

— Мені відомо, що там стався… нещасний випадок.