Читати книгу - "Усе, що ви не знали про Гоґвортс , Дар’я Зелена"

Глава 11

Починається урок зіллєваріння, але в кабінеті професора ще нема. Зої та Маріан тихо проникають до кабінету, в той момент, коли вони займають вільне місце біля котлу, відчиняються двері та в залу заходить достатньо сердитий, проте приємний на обличчя професор.

— Езоп Шарп. З сьогоднішнього дня я вчитиму вас зіллєварінню. Це достатньо складний предмет, тому вам варто буде напружитися, щоб вивчити предмет до кінця 5 та 7 курсів.

— А що на 5 та 7 курсі? — стиха питає Зої у Маріан.

— СОВ та НОЧІ, — відрубає професор, почувши слова Зої. — Не бійтесь запитувати мене, якщо вам щось не зрозуміло. Адже мені не дуже подобаються перешіптування за партами, — сердито сказав професор.

Далі він взяв звичайну крейду і почав щось писати на дошці позаду нього:

« Перший курс:

Зілля для лікування фурункулів, Зілля, що забирає пам'ять.

Другий курс: Дибоволосне зілля, Роздмухуючий розчин, Горобиновий відвар.

Третій курс: Зменшуюче зілля, Закваска, що морочить».

— Протягом тьох перших курсів ви будете вчитися варити наведенні зілля, які при неправильному використанні можуть призвести до поганих наслідків, — застережливо мовить професор Шарп.

— Хм, а чого він тільки про 3 курси розповів? — дуже-дуже тихо питає у Маріан Зої.

— Не знаю, але я ще в підручнику почитала вступ, і мені сподобалися програми пʼятого і шостого курсів. Дивись:

« П'ятий курс: Заспокійливий бальзам, Зміцнюючий розчин, Животворний еліксир.

Шостий курс: Амортенція, Багаторічні еліксири, Напій живої смерті, Ейфорійний еліксир».

— Звучить дуже цікаво? А як щодо четвертого та сьомого курсів?

— Прошу тиші, будь ласка, — здалека мовить голос.

— Поговоримо на перерві, — з надією мовить Маріан.

Урок пройшов достатньо нудно для Зої, адже вона не могла дочекатися, коли від теорії перейдуть до практики. Адже нашо вона купляла котел, ваги, флакони… Проте предмет виявився достатньо цікавим для Зої, що також можна сказати і про Маріан, проте вона говорить, що більш за все їй сподобалися Заклинання з професором Роненом.

На перерві дівчата та хлопці зустрілися в їдальні, де поїли не менш смачну їжу, ніж на банкеті. Усі були захоплені новими предметами… так, так, і шестикурсники теж. Потім вони пішли у двір, щоб разом зробити уроки. Та невдовзі почалася весела розмова, що тривала до вечора, поки усі не второпали, що забули зробити домашнє завдання.

Глава 12

— Так спекотно! — мовить Зої, що вже вмирає у мантії від спеки у дворі Гоґвортсу.

— Дійсно спекотно, а ми ще в теплій шкільній формі, — з досадою мовить Міллі.

— Давай після уроку пошукаємо якусь водойму поблизу школи, Синамус говорив, що на території школи багато озер та ставків.

— Можна. Покличемо Маріан? — питає Міллі.

— Давай ще Синамуса та його друга Мартина, бо приємніше, коли проводиш час у великій компанії, — наполегливо говорить Зої. — Тільки от треба напевно спитати дозволу у вчителів, а кого питати я не знаю. Давай спитаємо професора Уізлі, вона на вигляд хороша та і є заступником директора.

— Давай, я тоді покличу усіх інших, поки ти будеш питати.

Через пів години друзі зустрілися біля головного входу. До ставку їм йти не дозволили, проте діти домовилися, що задля безпеки з ними піде старший брат Синамуса, який вже вчиться на 5 курсі. Другого разу професора вже не питали…

— Який він красунчик, я просто не можу! — говорить Маріан у захваті.

— Тримай себе в руках, Марі, — спокійно говорить Міллі, яка сама вже захопилася розгляданням куща невідомої для неї квітки.

— Стоп! — викрикнула Зої. — У нас же нема купальних костюмів! Де ми їх тут знайдемо, посеред такої глуші? Навіть до Гоґсміту не піти без дозволу батьків.

— Ой, якось не подумали… — з соромом мовить Маріан.

— В мене є ідея. Давайте знімемо мантії і купатимемося просто так у формі, а потім висунемо на траві, поки тепло. — з ентузіазмом сказав Синамус.

— Не думаю, що це гарна ідея, — сказали разом його брат Оскар та Міллі.

— А нам з Маріан всеодно, так? — підхопившись, мовить Зої.

— Живемо одне життя! — починає і Маріан.

Спочатку до ставку полетіли двоє дівчаток, пізніше до них приєднався Синамус, а під кінець ще й Міллі. Брат Синамуса не дуже захотів купатися, проте, підкотивши штани, заліз у воду по коліна.

***

— Де ви були?! — з переляком питає професор з історії магії Катберт Бінс.

За питанням послідувало соромʼязливе мовчання. План Синамуса хоч і видався гарним, проте діти не врахували, що шкільна форма на них швидко не висушиться. Ось і стоять Міллі та Маріан на історії Магії та дивляться на професора випученими очима.

— Ми трішки потрапили під дощ… — із соромом мовить Маріан.

— Який дощ, на дворі сонячно!

— Магічний дощ… — підхоплює Міллі.

Залишитеся в мене після уроку, мінус 10 балів Пуффендую та Слізеріну.

— Треба буде вивчити якісь висушуючі чари наступного разу. Бо навіть якщо Оскар міг нас висушити, він пішов до астрономічної вежі ще коли ми купалися, — винувато шепотом говорить Маріан до Міллі.

Після уроку Міллі та Маріан зустріли в коридорі Зої.

— Вам теж дісталося ? — з провиною мовить вона.

— Ще й як, бали зняли, ще й після уроку попросили підійти до директора. Ввечері він чекатиме на нас. — зі злістю говорить Маріан.

— На мене теж. І на Синамуса, певно, також. А от щодо хитромудрого Оскара, то він тільки штани підкотив, от лис-хитрюга! — сердито сказала Зої. — Але ми своїх не здаємо, т-ссс.

Як і заплановано було, після уроків усі четверо пішли до директора, де отримали завдання прибрати кожен вітальні своїх факультетів.