Читати книгу - "Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3"

на Землі їхнього перекладача. Учора вночі вони багато чого розповіли мені, навели факти величезної ваги, що відкривають безмежні горизонти, а надалі мені повідомлять ще більше — усно і письмово. Мене поки що не запрошували здійснити подорож назовні, хоч я і не виключаю, що в майбутньому сам цього захочу, використовуючи спеціальні засоби, які перевершують все, що ми звикли вважати досягненнями людства. Мій дім більше не братимуть в облогу, все повернулося до нормального стану, і для собак відтепер роботи теж не буде. Замість страхів я отримаю нагоду долучитися до неосяжних джерел знань та інтелектуального вдосконалення, недоступних для простих смертних.

Прибульці — чи не найбільш вражаючі органічні створіння у просторі й часі та поза ними — це представники космічної раси, поруч з якими всі інші форми життя є лишень виродженими відгалуженнями. Вони більшою мірою рослинного, аніж тваринного походження, якщо такі терміни можна застосувати до матерії, з якої вони створені. Мають губчасту структуру, але наявність субстанції, подібної до хлорофілу, і доволі своєрідна система травлення цілком відрізняють їх від справжніх cormophytic fungi[40]. Справді, речовина їхніх тіл є зовсім чужою для нашої частини космосу — електрони у ній мають зовсім інший рівень вібрацій. Саме тому цих створінь неможливо сфотографувати на звичайну фотоплівку або пластинку, хоча наші очі можуть їх бачити, однак хімік з добрим знанням справи спромігся б створити фотоемульсію, яка збереже їхні зображення.

Істоти їхнього виду володіють рідкісною здатністю пересуватися в холоді безповітряного міжзоряного простору в тілесних оболонках, хоча деякі підвиди потребують механічних пристроїв або своєрідних хірургічних перетворень. Лишень у деяких особин є крила, що чинять опір етеру, вони типові для вермонтського різновиду. Ті з них, що обжилися на віддалених гірських вершинах Старого Світу, потрапили туди в інший спосіб. Їхня зовнішня схожість з окремими представниками тваринного світу, так само як і будова, що її ми можемо сприймати як матеріальну, є наслідком радше паралельної еволюції, аніж близької спорідненості. Їхні розумові здібності перевершують усі, які мають інші сущі живі форми, хоча крилаті створіння з наших пагорбів навіть не є найрозвиненішими. Телепатія — звичайний засіб їхнього спілкування, але вони мають рудиментарні голосові органи, які після нескладної хірургічної операції (а хірургія для них річ звичайна, і вони досягли значних успіхів у цій царині) здатні приблизно відтворювати мову будь-якої істоти, що володіє навичками мовлення.

Їхнє основне нинішнє місце проживання — досі не відкрита людством планета[41] на самому краю Сонячної системи, де майже немає світла, вона розташована за Нептуном і є дев’ятою за віддаленістю від Сонця. Це, як ми з’ясували, об’єкт, що у деяких давніх заборонених рукописах дістав містичну назву «Юґґот»; невдовзі він може стати джерелом концентрованого розумового впливу на наш світ задля спрощення ментального спілкування. Мене не здивує, якщо астрономи стануть доволі чутливими до цих потоків думок і відкриють Юґґот, коли Прибульці того захочуть. Але Юґґот, поза сумнівом, є лиш засобом для досягнення мети. Переважна кількість цих створінь живе серед дивовижно влаштованих безодень, що виходять за межі найсміливішої людської уяви. Сфера простору-часу, що її ми розглядаємо як сукупність усього сущого, насправді є лиш атомом в істинній нескінченності, і належить вона їм. І та частина цієї нескінченності, яку тільки може осягти мозок людини, поступово відкриється мені, як до цього відкрилася не більше як п’ятдесятьом іншим людям за всю історію існування нашого виду.

Вілмарте, все це попервах здаватиметься Вам маячнею, але згодом Ви усвідомите, яка неймовірна перспектива відкривається переді мною. Я хочу, щоб Ви скористалися нею тією ж мірою, що і я, тим більше, що маю Вам повідомити ще чимало речей, які не можна довірити паперу. Раніше я застерігав Вас від приїзду, але тепер, коли я у безпеці, ця пересторога незайва, і я з великим задоволенням запрошую Вас до себе.

Ви могли б приїхати сюди до початку семестру у Вашому коледжі? Було б чудово, якби Вам це вдалося. Прихопіть із собою запис фонографа і всі мої листи до Вас як допоміжні матеріали — нам вони знадобляться і допоможуть відтворити цілісну картину цієї вражаючої історії. Бажано, щоб Ви привезли і світлини також, бо я кудись запроторив свої знімки та негативи, коли перебував у стані збудження. Якби Ви тільки могли уявити, який нечуваний матеріал я хочу долучити до цих неточних і уривчастих даних — і який дивовижний пристрій я маю на підтвердження своїх слів!

Приїздіть без вагань — за мною більше не стежать, і Вам не загрожує ніщо протиприродне чи страхітливе. Просто приїздіть, і я зустріну Вас на своєму автомобілі на станції Бреттлборо — будьте готові затриматись надовго і пам’ятайте, що у нас із Вами попереду багато вечорів з розмовами про такі речі, які виходять за межі будь-яких людських фантазій. Певна річ, про це ніхто не має знати — справа не повинна стати надбанням нашої невибагливої публіки.

Залізничне сполучення з Бреттлборо непогане — з розкладом руху Ви зможете ознайомитись у Бостоні. Їдьте експресом Бостон-Мен до Ґрінфілда, де зробите пересадку і проїдете решту шляху, там недовго. Раджу Вам сісти на потяг о 16:10 з Бостона. До Ґринфілда він прибуває о 19:35, а о 21:19 звідти відправляється потяг, що прибуває до Бреттлборо о 22:01. Це по буднях. Повідомте мені дату Вашого приїзду, і я зустріну Вас на станції з автомобілем.

Даруйте за те, що надрукував цей лист на машинці, але останнім часом у мене нерівний почерк, як Ви самі це знаєте, а тому я не можу писати довгі листи. Цю нову машинку «Корона» я купив учора в Бреттлборо — схоже, вона працює бездоганно.

Чекаю на відповідь і сподіваюсь побачити Вас із записом фонографа та всіма листами від мене, а ще — зі світлинами.

Залишаюсь в очікуванні зустрічі,

Ваш Генрі В. Ейкелі

Альберту Н. Вілмарту, есквайру,

Міскатонікський університет,

Аркгем, Массачусетс.

Я читав і перечитував цього дивного і несподіваного листа, розмірковував над ним з непередаваним сум’яттям у думках. Я вже казав, що відчув одночасно і полегкість, і тривогу, однак це лише дуже поверхово передає напівтони моїх підсвідомих переживань, що включали в себе і ті два почуття. Насамперед це послання цілком суперечило усім попереднім, сповненим страхів посланням — зміна настрою від тваринного жаху до спокійної добродушності, і навіть піднесення була цілковитою і несподіваною, ще й до того ж блискавичною! Мені було важко повірити, що один лиш день міг настільки змінити психологічний стан людини, яка зі справжнім шаленством викладала події середи, хай там які відкриття міг принести цей день. Іноді через очевидні недоладності я запитував у себе: чи не була вся ця далека драма за участі фантастичних сил маячнею, витвором моєї уяви? Але я тут же згадав про фонографічний запис і спантеличився ще сильніше.

Здавалося, я менш за все міг очікувати такого листа! Обдумавши свої враження, я виокремив у них два очевидні моменти. Перш за все, якщо припустити, що Ейкелі є тепер і був раніше психічно нормальним, настільки разюча зміна виглядає занадто швидкою і неймовірною. По-друге, поведінка Ейкелі, його оцінки, мова зазнали якоїсь прихованої мутації — мутації настільки глибокої, що важко припустити співіснування двох таких станів в одній людині, якщо вважати, що і тоді, і тепер він сповна розуму. Добір слів, стиль мовлення — все було трохи іншим. Я, зі своєю академічною