Читати книгу - "Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри, Роберт Лоуренс Стайн"

- Там ще немає на що дивитись, - відповів Грег і поспішив через коридор до своєї кімнати.

Він сів на край ліжка. Тримаючи фотографію на колінах, він дивився на неї. Пильно вдивлявся, як вона проявляється. Спочатку з'явилися жовті кольори. Потім з'явилися червоні, а за ними відтінки синього.

- Ого, - пробурмотів Грег, коли в полі зору з'явилося обличчя його брата. – Тут точно щось не так.

На фото очі Террі не були схрещені, а язик не висолопився.

Вираз обличчя був похмурий, переляканий. Він виглядав дуже засмученим.

Коли задній план потрапив у фокус, на Грега чекала ще одна несподіванка. Террі був не у своїй кімнаті. Він був на вулиці. На задньому фоні були дерева. І будинок.

Грег витріщився на будинок. Він виглядав таким знайомим.

«Це той будинок через дорогу від дитячого майданчика?»

Він ще раз подивився на переляканий вираз обличчя Террі. Потім сховав фотографію разом з камерою у потаємну нішу ліжка й зачинив її.

«Камера, мабуть, зламалася», вирішив він.

Це було найкраще пояснення, яке він міг придумати.

Лежачи в ліжку, дивлячись на мінливі тіні на стелі, він вирішив більше про це не думати.

Зламана камера не варта того, щоб про неї турбуватися.

******

У вівторок після школи Грег поспішав зустрітися з Шері на дитячому майданчику, щоб подивитися бейсбольну гру «Дитячої Ліги» Пташки.

Був теплий осінній день, сонце стояло високо в безхмарному небі. Трава на майданчику була свіжоскошена і наповнювала повітря своїм солодким запахом.

Грег перетнув траву і примружився на яскраве сонячне світло, шукаючи Шері.

Обидві команди розминалися по боках ромба, кричали й сміялися, долинали звуки м'ячів, що звук м'ячів, що потрапляли в рукавички, змагався з їхніми гучними голосами. Кілька батьків і кілька дітей прийшли подивитися на гру. Деякі стояли навколо, інші сиділи на низьких трибунах уздовж першої бази. Грег помітив Шері та помахав їй рукою.

- Ти приніс камеру? - нетерпляче запитала вона, підбігаючи до нього, щоб привітатися.

Він показав камеру.

- Чудово, - вигукнула вона, посміхаючись. Дівчина потягнулася за нею.

- Здається, вона зламалась, - сказав Грег, тримаючи камеру. - Фото просто виходять неправильними якимись. Це важко пояснити.

- Може, справа не в фотографіях. Може, справа у фотографах, - підколола його Шері.

- А може, я наступний раз сфотографую, як ти їси бутерброд з оселедцем, - пригрозив Грег.

Він підніс камеру до очей і направив її на неї.

- Клацни, і я сфотографую, як ти з’їси цю камеру, - Шері в жартівливому тоні. Вона швидко підняла руку і вирвала фотоапарат з його руки.

- Навіщо вона тобі взагалі потрібна? - запитав Грег, роблячи невдалу спробу повернути її назад.  Шері тримала камеру трохи далі від його простягнутої руки.

- Я хочу сфотографувати Пташку, коли він візьме в руки битку. Він виглядає так само як страус-охоронець.

- Я все чув!

Пташка з'явився поруч з ними, прикидаючись ображеним.

Він виглядав безглуздо у своїй накрохмаленій білій формі. Сорочка була завелика, а штани були надто короткими. Кашкет був єдиною річчю, яка підходила. Він був синій, зі срібним дельфіном над козирком і написом «ДЕЛЬФІНИ ПІТТС ЛЕННДІНГУ».

- Що це за назва "Дельфіни"? Тим паче для бейсбольної команди? - запитав Грег.

- Всі інші назви були зайняті, - відповів Пташка. - У нас був вибір між "Зефірами" і "Дельфінами". Ніхто з нас не знав, що таке "Зефір", тому ми вибрали "Дельфінів".

Шері оглянула його з ніг до голови.

- Може, вам, хлопці, варто грати у своїх піжамах.

- Дякую за підтримку, - відповів Пташка. Він помітив камеру і вихопив її у Шера. - Гей, ти принесла камеру. А в ній є плівка?

- Так. Гадаю, що так, - відповів Грег. - Дай подивлюся.

Він потягнувся до камери, але Пташка увернувся.

- Гей, ти хіба не збираєшся поділитися цією штукою, Грег? - запитав він.

- Га? Що це ти маєш на увазі? - Грег знову потягнувся до камери, і знову Пташка відмахнувся від нього.

- Я маю на увазі, що ми всі ризикували життям у тому підвалі, щоб дістати її, чи не так? - сказав Пташка. - Ми всі повинні ділитися нею.

- Ну... - Грег не думав про це. - Мабуть, ти маєш рацію, Пташко. Але саме я той, хто