Читати книгу - "Екскурсія, Olivia Lauren"

- Ти розумієш, що це вже не нормально? - Сем намагався щось втовкти мені в голову, поки я сидів в бару і просто пив. Мене страшно не влаштовувало те спілкування з Кейт, що є зараз, це ж просто смішно, що ти спілкуєшся з людиною ніби з рідною, коли відчуваєш її настільки близькою, а потім в один момент все закінчується. Як так виходить, що всесвіт настільки розкидає споріднені душі?

- Та нормально все, я контролюю.

Сем пішов, а я ще сидів, в якийсь момент стало так важко без її голосу, що я написав просте “Я скучив…” і вона прочитала.

Але відповіді не було за всю ніч, тому зранку я видалив повідомлення.

Якщо вона прочитала і нічого не відповіла, тоді їй це не цікаво. Ця ситуація допомогла мені зрозуміти, що я занадто зациклився, тому потрохи треба повертатись до свого життя, до друзів та сім’ї.

Грудень. У нас вже випав сніг, всі готуються до свят, а ми з групою непогано так виступили на фестивалі, що нас помітили і тепер ми маємо контракт на виступи в елітному клубі. Це звичайно не сольні концерти, але так у нас більше шансів ніж при виступах у барі. 

Мені прийшлось залишити роботу в кафе. Поки що я просто насолоджуюсь грою і часом з друзями. За виступи нормально платять, тому потреби в додатковій роботі немає.

Сьогодні у мене вихідний і я хотів зустрітись з Едом та Метом, обговорити нову пісню, та придумати мелодію. Вийшовши з душу вирішив перевірити телефон і побачив одне повідомлення від Кейт. Вона ніколи не писала першою.

Кейт Мартінес: “Я у Відні”

Я не міг думати в той момент. 

Маркус Лі: “Адреса?”

Якщо вона написала, то значить хотіла зустрітись і я не дам часу їй передумати, треба все робити швидко, я одягнувся, написав хлопцям, що сьогодні не вийде зустрітись і вибіг з квартири.

Адреса, яку скинула Кейт, виявилась готелем, де вона зупинилась. Знайшовши потрібний номер я постукав і чекав, поки вона відкриє двері. Серце билось ніби в переляканого першокласника, а руки не могли знайти місця. Нарешті двері відчинились і я побачив її, яка ж вона гарна. Її волосся хвилями лежало на плечах, а прості штати і светр були найкращим вбранням для неї. Мені було б взагалі все одно, якби вона відкрила в порваному одязі. Вона дійсно тут.

- Привіт.

- Привіт, заходь. - вона закрила за мною двері, але так і залишилась там стояти.

Ми просто мовчали. Здавалось би, так хотіли говорити, але зараз не знали з чого почати.

Не відводячи очей, я підійшов до неї, торкнувся до щоки і, сам того не очікуючи, нахилився і поцілував мою Кейт.