Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Єва тільки кліпала очима, коли Антон заявив, що він з Лесею підуть до кімнати, бо бажають усамітнитися.
-Поки нас не буде не сумуйте,- Антон взяв Лесю за руку.
-Що ти робиш?- Єва нарешті хриплим голосом запитала у подруги,- Леся…
-Хочу зробити особливий подарунок іменнику. Єво, розслабся ти нарешті, подивись який красень поруч з тобою сидить. І припини постійно бурчати.
-Але ти ж обіцяла, а сама…
-Плани трохи змінилися,- і Леся не те що пішла, а прямо полетіла слідом за Антоном у кімнату, яка скоріш за все була спальнею.
-Вона ненормальна,- Єва не знала куди себе подіти і хотіла підвестися із-за столу.
-Не поспішай. Може краще салатику поїмо? Антоха старався, готував,- Денис насипав спочатку Єві, а потім собі,- з креветками. Морепродукти взагалі-то корисно їсти.
-Господи, як я могла опинитися у такій ситуації?
-Боюсь Господи тобі не відповість,- Денис почав їсти салат,- ти спробуй і справді смачно. Наше знайомство почалося не дуже добре та й зараз не найкраща ситуація. Але скажи мені, будь ласка, невже я тобі такий неприємний? Що ти весь час відвертаєшся і не хочеш зі мною спілкуватися.
-Звісно, що ти мені неприємний, міг би і не запитувати про це. Тут без жодного сумління зрозуміло, що ми неприємні один одному. Тож не варто вдавати з себе галантного чоловіка.
-Я в жодному разі цього не роблю. Я мабуть собі ще добавки покладу. Ми з Антоном з раннього дитинства знайомі, але тільки сьогодні я дізнався, що він так смачно готує. Зізнаюся тобі, що спочатку я був не в захваті від тебе, але з кожною хвилиною ти подобаєшся мені дедалі більше.
-Якщо ти намагаєшся зробити мені комплімент, то дарма стараєшся,- Єва все-таки вирішила скоштувати салат,- а твій друг і справді має таланти в кулінарії, а ще…
Із спальні почулися стони втіхи і Денис усміхнувся взявши до рук келих з шампанським.
-Якщо хочеш, можна зробити музику гучніш, щоб не так було чути ті звуки… задоволення. Твоя подруга мабуть дуже пристрасна.
-Вона хороша дівчина, їй хочеться кохання і тому…
-А тобі чого хочеться?- запитав з обережністю Денис.
-А мені хочеться, щоб всі дали мені спокій і щоб ніхто мені нікого і нічого не нав’язував,- Єва у цей момент згадала про маму та вітчима, які прагнули познайомити її зі Славою.
-Мені теж не подобається коли мені нав’язують когось або щось. Та є люди яких відверто і не пошлеш, бо не хочеться ненароком їх образити,- Денис пригадав свою матір, яка нав’язувала йому доньку своєї подруги,- тому доводиться вигадувати всякі відмовки. Скажи мені, що саме тобі нав’язують і хто, я не маю на увазі цю вечірку.
-Навіщо тобі цим цікавитися,- Єва доїла салат та витерла губи салфеткою.
-Та так цікаво дізнатися, які у людей бувають ситуації,- Денис говорив правду.
-Ну, якщо тобі цікаво, то ж відповідаю. Рідним не до вподоби, що я сама і постійно мене хочуть з кимось познайомити. А я не хочу ні з ким зустрічатися, а хочу залишатися незалежною,- Єва тяжко видихнула,- я так втомилася через все це. Мені набридло впиратися.
-А чому ти хочеш бути сама?- Денису раптом стало і це цікаво.
-Не твоя справа,- Єва підвелася із-за столу,- вже пройшло більше години.
-Єво, сідай знову за стіл, бо маю до тебе ділову пропозицію. Допоможи мені, а я допоможу тобі.
-Мабуть коньяк у перемішку з шампанським вже подіяли на тебе, бо ти починаєш говорити незрозумілі речі,- Єва все ж таки знову сіла за стіл,- у чому ми можемо один одному допомогти? Ти хоч зрозумів, що щойно сказав.
-Я зовсім не п’яний. Слухай та не перебивай. Пропоную тобі деякий час побути моєю дівчиною, а я побуду твоїм хлопцем. Тобто ми будемо фіктивною парою. І саме цим ми захистимо один одного від небажаних залицяльників, яких нам нав’язують.
-Тобі теж нав’язують?- Єва була здивована.- Я гадала, ти з тих, які уміють відшивати за раз за два.
-Є люди яким я не можу грубити. Це моя мама. І вона хоче, щоб я одружився на доньці її подруги. Якби це була не мама, а хтось інший, то повір мені, я знайшов би що сказати. А так я не хочу ображати дорогу мені людину і тому шукаю дівчину, яка зможе мені допомогти у моєму плані.
-Моя мама з вітчимом теж нав’язують мені хлопця. Саме сьогодні повинно було відбутися наше знайомство.
-І тому ти зараз тут, втекла від знайомства на цю вечірку, - Денис тепер зрозумів. що Єва не така вже й легковажна як йому здалося,- отож, ми можемо домовитися. Я зіграю роль твого хлопця, а ти зіграєш роль моєї дівчини. І коли наші родичи від нас відчепляться розійдемося. Правда, потім вони знову можуть нам когось нав’язувати, але я гадаю, що це малоймовірно. Бо вони на той час вже просто стомляться це робити.
-А що пропозиція мені подобається,- усміхнулася Єва,- але це ніяк не можливо. Я не актриса і грати зовсім не вмію. Я навіть не уявляю як це може бути. І тим більше, що ми неприємні один одному.
-Та якось воно буде, головне ти погоджуйся, а там розберимося, як все має бути,- Денис був задоволений, бо був впевнений, що справа зроблена.
З кімнати вийшла Леся, вся така збентежена…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оманливий рай, Світлана Литвиненко», після закриття браузера.