Читати книгу - "Терпкий смак кохання, Ерін Кас "

— Неочікувано, — протягує. — І де ж ти навчаєшся?

— Київський економічний.

— Чому не у нас?

— Хотілося до столиці, до того ж я пройшла на бюджет.

— Відмінниця?

— Майже, — усміхаюся. Роблю ковток охололої кави. — А ти?

— Наразі сімейний бізнес, але планую відділитися, якщо часу вистачить.

— У тебе вийде, — сама не розумію, навіщо це ляпаю. — Ну… ти впертий.

— Справді? — дивується він. — Цікаво. Що ще ти можеш про мене сказати?

— Занадто самовпевнений, безкомпромісний, нахабний, суворий і…

— Ого, скільки приємних слів, — показує пальцями лапки. — А щось хороше є?

— Наполегливий, — ніяковію.

— І тобі це подобається? — протягує задоволено.

— Можливо.

— Кицю, я вмію бути навіть ніжним. Покажу, коли закінчиться заборона тебе торкатися, — він говорить це легко та спокійно, в той час, коли мої щоки схожі на червоний світлофор попереду.