Читати книгу - "Подружжя мимоволі"

– Думаю, вона знайде чим зайнятися! Знайде когось, кому мотатиме нерви і виїдатиме мозок. Право слово, жінки даровані чоловікам для того, щоб ми пам'ятали, що й найкраще яблуко може точити черв'як!

Спадкоємець засміявся:

– Мені тепер зовсім не хочеться одружуватися. Хоч батько вже говорив про шлюб із вілієрою з клану гірських драконів. Але… Первородний драконе, я не уявляю, як з ними можна жити взагалі!

– Можу тобі описати! В особах та з подробицями! – скривився Раш, знову кинувши погляд у той бік, де нещодавно бачив свою дружину, і вилаявся крізь зуби. – Гоблін лисий! Тільки цього мені й не вистачало. Вибачте, вілієре. Здається, якщо я зараз не втручусь, вище суспільство обсмоктуватиме мої кістки найближчого місяця.

І не чекаючи відповіді Вейрангара, Тайраш попрямував прямо до дружини, відчуваючи в повітрі запах скандалу, що назрівав.

Шейлін

– Доброго вечора, Лієра Ейвелін, – пролунав за правим плечем голос мого чоловіка. – Бачу, ви, як завжди, у найоптимістичнішому настрої.

Різко розвернулася, намагаючись при цьому приховати всі свої вируючі емоції. А Раш як ні в чому не бувало скоротив відстань між нами і підхопив мене під лікоть, як і належало молодому чоловікові.

– Лієр Тайраш! Дуже рада… зустрічі! – пробурмотіла моя колишня однокурсниця, здається, розгубивши всю свою отруту. Чи на мені скінчилася?

– Дуже добре! – на цьому його добродушність, здавалося, скінчилась. – Бо мені так не здалося. Ви, напевно, забули, що ставлення до дружини дракона рівне по відношенню до нього самого. – різко і хльостко продовжив він. Так, що Ейвелін здригнулася від несподіваної прочуханки. – І все що ви щойно наговорили лієрі Шейлін, вважайте, що наговорили особисто мені. Ваш батько чудово знає, що я не зазнаю такого відношення до мого дому! Будьте ласкаві, в майбутньому пам'ятати, що, розмовляючи зі своєю колишньою однокурсницею, ви розмовляєте з лієрою Хеймар! І ніяк інакше.

Яка шляхетність! Яка чудова гра для публіки!

– Я просто... просто підійшла привітати Шейлін з... одруженням! – трохи запинаючись вимовила Ейвелін, намагаючись не дивитись Рашу в очі.

Спробувала заговорити, але Раш не дав мені рота розтулити.

– Дуже дивні слова ви підібрали для привітань. Не забувайте, що не всі у цьому залі безкрилі. І деякі крилаті, чують набагато краще і далі, ніж ви собі можете уявити, це був болючий удар не тільки для Ейвелін, а й для мене. Але зараз, я не відчувала себе скривдженою. Скоріше навпаки… – Прошу нас пробачити! Шейлі, люба, на нас чекає король. Хоче особисто з тобою познайомитись.

– Гарного вечора, Ейвелін, – я промовила, зберігаючи видимість повного спокою, а потім розвернулася слідом за чоловіком.

Хотіла похвалити його чудову гру рівно до того моменту, як його гострі пальці вп'ялися в мій лікоть:

– Я ж просив тебе поводитися як личить вихованій дракониці! – прошипів він, відтягнувши мене силоміць убік і схилившись до мого вуха.

– Що саме я зробила недостатньо виховано?! Може, треба було дозволити їй і далі знущатися з мого становища?!

– Твоє становище – не зубожілої ​​дворянки, а дружини спадкоємця одного з найдавніших домів. Не забувай про це, будь ласка! У найближчі три місяці, принаймні! Достатньо було нагадати їй, з ким вона розмовляє, і вона б швидко замовкла. Ти не могла не влаштовувати скандалу на весь зал для прийомів?! – шипів крізь приклеєну усмішку Тайраш. – Я так і знав, що ти не змінилася жодної краплі!

Вся кров прилила до обличчя! Вогонь так і просився назовні, обпалюючи кінчики пальців. Але я стрималася.

– Ти нестерпний! – промовила крізь зуби, встромивши в його передпліччя гострі нігтики. – Я і не претендувала на честь відповідати всім твоїм очікуванням! Шкода, що вівтар, на якому нас вінчали, не розсікло блискавкою!

– Мені б також цього хотілося! – прошипів Раш, але потім різко видихнув, усміхнувся якомусь незнайомому драконові і сказав уже спокійніше. – Поговоримо про права та обов'язки дому. Щодо повелителя я все ж таки не жартував! Тому згадай хоч назву тієї книги, в якій записані норми етикету, люба!

– Звичайно! Як скажеш, дорогий, – я пересмикнула плечима і, взявши його під руку, впевнено просувалася повз танцюючі пари і прислугу, що лавірувала між столиками. – Якщо король стільки років терпить твою невихованість, то, думаю, мені його просто не буде чим здивувати!

– Тільки спробуй! – відразу просвистів Раш, зупинившись. – Усміхайся, кивай і відповідай односкладно! А то я тебе знаю.

Раш замовк на півслові, знову прислухаючись до чогось, простого безкрилого нечутного, а потім обернувся і схилився в напівпоклоні. Я наслідувала його приклад.

– Я, звичайно, розумію, що молодята не можуть намилуватися один одним. Але не настільки ж, щоб змушувати чекати на свого повелителя, – пролунав поряд бархатистий низький голос, від якого тремтіння пробирало. – Радий вас бачити. І радий, що ваші доми, навіть усупереч усім сваркам, знову з'єднані, не тільки міцною дружбою, але путами спорідненості. Впевнений, ваші батьки саме цього й хотіли б.

Дихати в присутності короля виразно стало важче. І його слова били по самому болючому, змушуючи серце всередині зрадливо стиснутись.