Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона"

Глава 10

Щось не те діється зі мною останнім часом. Замість того, щоб відразу ж відштовхнути цього нахабу, я почала танути, немов морозиво на літньому сонці. Зі мною подібного ніколи не бувало в моєму бурхливому житті. Голову я ніколи не втрачала від звичайного поцілунку.

Усередині ворухнулося якесь дивне почуття, ніби то вже було, тільки я не встигла його вловити, несучись кудись під хмари.

Зараз з моїм тілом стало творитися щось неймовірне. Воно раптом перестало мене слухатися і зажило своїм життям, окремим від тверезого розуму і здорових думок, які теж, мене зрадивши, вирішили покинути, повільно розчиняючись у якійсь неземній насолоді. Всю мою істоту охопили незвідані до сього відчуття.

"Це не нормально!" - підказали залишки розуму, які все ще намагалися зупинити це божевілля.

А по тілу гуляла пожежа, серце зайшлося в шаленому ритмі і внизу живота солодко занило.

І все ж я була б не я, якби віддалася так просто на милість переможцю. Зібравши всю волю і впертість у кулак, уперлася долонями йому в груди, і доклала зусиль, щоб вирватися із захоплення.

Він зовсім не збирався відпускати, у відповідь на мої дії, навіть простогнав так еротично, що я на мить пошкодувала про своє необачне рішення зупинити це божевілля. Але наступної я вже гнівно дивилася на розпусника, інакше цього швидкого на дії інтуриста не назвеш, і намагалася збільшити між нами відстань.

Дихали ми обидва важко, як загнані коні, так хотілося обійняти його і продовжити наше заняття просто до сверблячки в кінчиках пальців.Власні бажання, які не відповідали доводам розуму, розлютили мене по-справжньому! Цей паразит скористався моментом і вивів з рівноваги, поселивши в тілі почуття, з якими я поки не знала, як впоратися.

Як тільки стало можливим, я відразу без попередження засадила йому коліном між ніг.

Інтурист, охнувши, зігнувся навпіл.

- Ще раз до мене доторкнешся, - переводячи подих, пообіцяла: - Розфарбую твою гарну фізіономію під писанку! Мало не здасться!

Він недовго стояв зігнутий. Розпрямившись так на мене глянув, що кров застигла в жилах. Мабуть, його жодного разу в житті так не обламували. На обличчі виразно проступила лють, яку він намагався приборкати. Лише ходячи ходуном жовна на вилицях видавали стан, та напружений погляд.

Я навіть трохи злякалася, що зараз схопить і зґвалтує просто на столі, такий був у нього рішучий вигляд. Але інтурист видно приборкав свої емоції і лише процідив крізь зуби:

- Брехуха!

"Ні! Це обурливо! Я ще й брехуха! Сам без дозволу схопив малознайому дівчину, зацілував мало не до непритомності, а коли була справедлива реакція, ще й зробив винною!"

- Вам ніколи не говорили, що не можна ось так нахабно цілуватися з незнайомими людьми? - запитала, прийнявши войовничу стійку - руки в боки.

- Ми з тобою знайомі, - вже спокійніше заявив гість. - І тобі доведеться це згадати!

«Ще й загрожує?! До чого іноземці пішли нахабні та зарозумілі.»

- Я сама вирішу, що мені пам'ятати, а що забути назавжди! – видала йому жовчно.

- Ні! – у його голосі, поряд із крижаним спокоєм, прослизнула твердість, що здивувала мене.- Ти моя жінка! Чи хочеш ти зараз цього чи ні, ти тепер моя!

«Це що це за диктаторські замашки? Уявив себе пупом землі?»

 - Це ми ще подивимось! – викликів я не боюсь, хай сам побоюється, не на ту нарвався.

Ще багато чого я могла сказати, але в гніві всі слова вилетіли з голови.

Він зробив крок до мене, я мимоволі відсахнулася і, нахилившись до самого вуха прошепотів:

- Добре!

Потім усміхнувся хижо, ніби вже здобув перемогу, і вийшов із кухні.

А мене ще кілька хвилин трясло, наче в лихоманці.

Намагалася осмислити те, що сталося. Тільки розуміла я на нервовому ґрунті дуже погано.

Схопила чашку з уже майже охололим чаєм і залпом випила, не відчувши смаку. Так… Тут однією м'ятою не заспокоїшся, треба щось сильніше. І допила другу чашку, яку приготувала гостю.

Трохи опам'ятавшись, все-таки чай, напевно, подіяв, почала мислити трохи тверезіше.

Зробила висновок, що я дуже дивно поводжуся поряд із цим типом.

«Що зі мною діється? З чого це я так люто на нього реагую? Навіщо вибухнула, психанула, битися полізла? Як ненормальна. Треба було обкатати інтуриста крижаним спокоєм та байдужістю, більше не захотів би лізти цілуватися. Неправильні якісь на нього реакції».

Мене жоден чоловік не виводив так із себе, навіть Ваньці подібного не вдавалося.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно