Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

Спогади

-Гарний чи не так?Мрія половини дівчат у цьому універі- застукує мене за ганебною справою одногрупниця.

-Ти про що?- отямлячись вдаю вигляд, що просто не розумію про що вона.

-Я про он того красеня, ти більше п'яти хвилин дивишся на нього- вказує перед собою на компанію студентів серед яких я бачу Андрія.

   Вони гучно щось обговорюють, від чого хлопець весело посміхається і обіймає за талію симпатичну брюнетку..

Гарний такий.В той вечір я змогла лише розгледіти його привабливі карі очі; які так і не змогла забути цілий наступний рік.На ньому був чорний спортивний костюм із білою футболкою з- під якої визирало гарне підкачене тіло,а з одного плеча звисав стильний чоловічий рюкзак.І сам він неначе щойно зійшов з обкладинки гламурного журналу.

Відчуваю провину перед цим хлопцем, адже ми вже півтора місяці навчаємося в одному універі, а я досі не подякувала за його сміливий вчинок.

Та й що я йому б сказала?Привіт я та плакса котру ти бачив рік назад у Сніжани?Дурниці, ще й Сніжанка умудрилася захворіти, а я вже сумую за цією кучерявою блондиночкою, яка завжди вносила барви у моє сіре життя.

-Андрій Тихонов.Третій курс .Медаліст, гордість універу- продовжує свою розповідь Катя, а я розумію наскільки зараз по дурному виглядають мої дивоглядки- я б з таким огого!!- весело додає.

-Дзвінок чула?Огогоо.Ходімо, не вистачало нам іще проблем з викладачем- штовхаю в плече подругу, і першою направляюся в аудиторію

-Ходімо..Помріяли і годі,- підхоплює під руку підморгуючи...І весело сміючись

Пари проходять дуже швидко.Всі одногрупники в піднесеному настрої, адже попереду цілих три вихідних дня і плюс "День студента".

Це легендарне св'ято, на яке чекає кожен студент, скільки легенд пов'язано з цим св'ятом, а особливе воно напевне для нас "жовторотиків", тобто першачків просто так нас називають старші курси.

-Мар'янко!!!-я озираюся і бачу, як до мене на шаленій швидкості мчить Сніжанка, і через мить міцно затискає у своїх обіймах..

-Ти вітрянку лікувала, чи перелом?- обурено запитую втупившись  в  її плече..

-Так.Цить капосне, у мене було лікарняне- весело бурмочить..

-Ей!Це нічого що на нас зараз всі витріщаються, ще не дай Бог подумають не те- подруга різко відпоскає мене з обіймів, і повертається до випадкових прохожих.

-Видихаємо і продовжуємо шлях!- вивалює і всі неначе по кліку, продовжують займатися своїми справами..

-Я сумувала за тобою- посміхаюся, тому що дуже рада що вона знову тут..

-А я то як!Ти зараз куди?- запитує, а я починаю копирсатися у своїх мізках, щоб зрозуміти куди я йшла..

-Я все, збиралася додому..

-Так через п'ять хвилин у кафе, що навпроти, чекай на мене там, я швиденько..

-Ок..Не поспішай ти так, а то ще дійсно зламаєш щось!

Блондинка маше рукою, і за мить зникає серед юрби студентів..

-Ну за моє одужання!- піднімає склянку апельсинового соку  у договореному місці..- ну розповідай, що я тут пропустила- кліпає своїми довгимм віями.

-А що ти хочеш почути?- кліпаю у відповідь

-Давай про кавалерів- говорить з натяком

-Ні-ні-ні, вічно ти про своє, - тема про хлопців завжди особливо цікавить Сніжанну, вона дуже ефектна і приваблива дівчина, тому від кавалерів у її завжди не було відбою, не те що я, здається і симпатична але завжди чомусь тримаюся осторонь усіх розваг, не бунтарка одним словом.

-Добре..Які плани на вихідні?- дає наступне запитання, а я знову розумію що не маю відповіді адже особливих планів не будувала

-Як же ш добре що ти в мене є- видихаю і посміхаюся, і вона здається все розуміє з півслова.

-Ладно.Щось придумаємо.На крайній випадок завалимося в клуб, і добряче відсв'яткуємо твій перший день студента- вона підіймає очі і кудись посміхається і махає рукою, а я ж на автоматі обертаюся і помічаю за три столика ту ж компанію з якою був вранці Андрій.

Хлопець встає з свого місця і прямує до нас, а я в цей час, здається й не дихаю, мої щоки напевне вкрилися помітним рум'янцем, або ж я взагалі бліда як смерть, так буває коли я перехвилююся.

-Привіт!- підходить і обіймає подругу, а я ж у цю мить заправляю пасмо свого волосся за вухо.

-Ну що сумували за матусею!- сміється і кидає погляд на мене- пам'ятаєш мою маленьку- Андрій дивиться на мене і посміхається, здається таки і впізнав..

-Привіт, ти дуже красива коли не плачеш- подає свою руку- Мар'яна?- кидає запитальний жест, і я для пристойності підіймаюся на ноги і подаю руку у відповідь..

-Так Мар'яна- пожимаю руку і продовжую- і дякую, ти дуже багато для мене зробив...

-До твоїх послуг . Терпіти не можу коли ображають таких маленьких- від його слів я ніяковію і відвожу очі..

-Ой..Ну ось що ти зробив- легесенько ляскає по плечі Сніжанка- засоромив мою малишку..

-Я не хотів...Ти коли повернулася?Не бачив тебе сьогодні на парах- зосереджується на розмові зі Сніжаною, а я тепер маю час щоб заспокоїтися..

-Манала я ці пари, фактично я сьогодні ще на лікарняному, але так хотілося всіх побачити..

-Які плани на вихідні?- запитує в Сніжани, а я в цей час почуваюся зайвою.

-А які в нас плани- дивиться на мене, а потім не дочекавши відповіді - та ніяких..

-Чудово, ми збираємося за місто, природа шашлики, хочеш?

-Звісно хочу запитуєш ще.

-Ну тоді на созвоні- збирається йти- Мар'яну з собою візьми, я її не з'їм- сміється перед тим як остаточно віддалитися від нас.

**********

   Великий і просторий бус, на якому приїхала вся компанія розташувався на просторій галявині, поблизу невеличкого соснового лісу у якому були споруджені різні альтанки, місця для мангалів, і розкладання вогню.