Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

-Тобі я бачу краще не стало- поглянула з недовірою, а затим відпила ковток червоного напівсолодкого.

-Та зрозумій ти, не вчинила б я тоді так, то з часом він просто би мене зненавидів!І все одно довелося б розійтися тільки тоді б все було набагато складніше.

-Але ж Лялі потрібен тато, вона звичайна дитина яка хоче щоб її любили і поруч були люблячі тато і мама.

-Я знаю,- простягаю Діані сьогоднішню відкритку- вона сьогодні намалювала лист татові.

-Як мило- Діана посміхається- ось бачиш, зроби нарешті хоч щось щоб у доньки був татко..

-Я спробую- перевожу погляд до вікна де вирує справжня злива- дощ, люблю дощ- мимоволі посміхаюся

-Знаєш коли я була підлітком, то чомусь найбільше мріяла, щоб хтось поцілував мене під дощем- поринає у свої фантазії, не зводячи погляду з крапель що стікають з вікна.

-Божевільна- сміюся з замріяної Діани

-Ну а що?Це ж так романтично..

-Романтика почнеться потім, коли ти пролежиш в ліжку як мінімум тиждень з запаленням легень- вивожу її з фантазій, і вона переводить на мене свій обурений погляд

-Фу ти зануда, весь кайф обламала своєю реальністю.Піду я краще спати- покидає мене одну, і в кімнаті віє тишою, тишою і спокоєм, лише невпинні краплі дощу що продовжують барабанити по віконних шибках, змушуючи згадати миті коли я була такою щасливою.