Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

опираючись на милицю, він вийшов на вулицю трохи розвіятися й раптом побачив, що назустріч йому йде божевільний лаоський чернець у лахмітті та грубих матер’яних черевиках і щось бурмоче собі під ніс: Про чернечу святість в цьому світі знаємо всі як одну чутки, — Тягне до значних чинів і слави грішника земного залюбки! Скільки ж їх, вельмож і полководців, не тепер, колись було, раніш!.. Славні подичавіли могили, шану заховали будяки! Про чернечу святість в цьому світі знаємо всі як одну чутки, — Тягне тих, хто поважа багатство, золото і срібло залюбки, Жадібна людина вік свій довгий ремствує, що мало нагребла, Потім і вона закриє очі, не спасуть од смерті срібляки! Про чернечу святість в цьому світі знаємо всі як одну чутки, — Не забудеш про прекрасну жінку, як до неї тягне залюбки. А вона, воркуючи щоднини і за добрість хвалячи тебе, Вшиється до іншого негайно, якщо мужа впишуть в мертвяки... Про чернечу святість в цьому світі знаємо всі як одну чутки, — Предків і батьків іздавна тягне до дітей, онуків залюбки, Їх завжди було багато дуже, жалісних дідів юних чад, Чи було ж, щоб вславили онуки праведністю рід свій на віки?

Наблизившись до ченця, Чжень Шиїнь запитав:

— Що це ви бурмочете, я тільки й чую «тягне» та «залюбки»?

— Цього цілком достатньо, виходить, ви все зрозуміли! — засміявся даос. — Що значить «святість» — знають усі «залюбки». Сподіваюся, вам це відомо. Але «тягне» до «святості» не всіх «залюбки». Не кожний у змозі її осягти. Одних «тягне», інших не «тягне». Тому я й назвав свою пісеньку «Про те, що „тягне“, але не всіх „залюбки“».

Чжень Шиїнь був людиною кмітливою й у відповідь на слова ченця сказав із посмішкою:

— Дозвольте, я дам тлумачення вашій пісеньці!

— Що ж, будь ласка! — погодився чернець. І Чжень Шиїнь прочитав ось які рядки:

Безлюдними покої стали, і дім занедбаний, порожній, А час такий був, — для табличок на ложі бракувало місця[20]. Тепер уже безживні трави,