Читати книгу - "Аутсайдер"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Детектив Андерсон: Вечір вівторка, десятого липня.
Рейнвотер: Точно. У робочі дні клієнтів мало по всьому місту, відтоді як той нафтовий сектор почав пересихати. Більшість водіїв сидять біля гаражів, ляси точать, у покер грають, оповідають брудні байки, та мені до того діла нема, тож я прямую до готелю «Флінт», чи «Голідей Інн», чи «Даблтрі». Чи до «Прошу, джентльмени». У них там парковка для таксі, ну, для тих, хто не допився до такого дуру, щоб самим сідати за кермо, і якщо я там зрання, то й перша на черзі. Ну принаймні друга чи третя. Сиджу там, читаю собі з «кіндл» [30] і чекаю на замовника. Коли темніє, то звичайні книжки читати важко, але «кіндл» рятує. Класний, бляха, винахід, перепрошую за мою рідну корінну американську.
Детектив Андерсон: Розкажіть мені, будь ласка…
Рейнвотер: Я й розказую, та у свій спосіб, так було ще відтоді, як я бігала в коротких шортиках, тож помовчуйте. Я знаю, що вам треба, і ви все отримаєте. Тут, і на суді також. А потім, коли цього дітовбивцю, цього сучого сина кинуть у пекло, то я вдягну свої штани з оленячої шкури, начеплю пір’я і танцюватиму, як дурна, поки не впаду. Ми порозумілися?
Детектив Андерсон: Порозумілися.
Рейнвотер: Того вечора, бо ж рано було, там було тільки моє таксі. Не бачила, як він заходив. Маю про це свою теорію і ставлю п’ять баксів на те, що моя буде правда. Не думаю, що він пішов туди на цицькотрусок дивитися. Мабуть, він прийшов раніше чи саме переді мною і в клубі опинився, просто щоб викликати таксі.
Детектив Андерсон: І ви б виграли це парі, міз Рейнвотер. Ваш диспетчер…
Рейнвотер: У вівторок увечері чергував Клінт Елленквіст.
Детектив Андерсон: Правильно. Містер Елленквіст порадив клієнту пошукати таксі на спеціальній парковці, сказав, що скоро там буде машина, якщо вже не стоїть. Виклик зареєстрували о восьмій сорок.
Рейнвотер: Схоже на правду. Тож він виходить і рушає просто до мого таксі…
Детектив Андерсон: Не скажете, у що він був одягнений?
Рейнвотер: У сині джинси й гарну сорочку на ґудзиках. Джинси були потерті, але чисті. У тих натрієвих ліхтарях, що на парковці, важко роздивитися, але здається, сорочка була жовта. О, і на поясі була така модна пряжка — з кінською головою. Оте лайно з родео. Поки він до мене не нахилився, я думала, що то черговий трудяга з нафтового сектору, який дивом утримався на роботі, коли ціни на паливо к чортам обвалилися. Або будівельник якийсь. А тоді я побачила Террі Мейтленда.
Детектив Андерсон: І ви в цьому певні.
Рейнвотер: Богом клянуся. Від ліхтарів на парковці світло, як удень. Спеціально так вмикають, щоб менше траплялося крадіжок, бійок і наркотиків не продавали. Бо в них клієнтура — то одні джентльмени, самі розумієте. До того ж я треную баскетболістів із Ліги прерій, що при Християнській молодіжній організації. Команди там збірні, але здебільшого хлопці. Мейтленд до нас їздив, не щосуботи, але часто, сідав на трибунах між батьків і дивився, як діти грають. Говорив мені, що шукає таланти для Міської бейсбольної ліги, казав, що малого з природним талантом захисника можна вирахувати по тому, як він забиває в корзину. І я йому вірила, як дурна. Він, певно, сидів там і вирішував, якого хлопця хоче вдрючити. Оцінював, як чоловіки оцінюють жінок у барі. Схибнутий, бляха, йобаний вар’ят. Таланти він шукає, хай поцілує мій товстий індіанський зад!
Детектив Андерсон: Коли він до вас підійшов, ви сказали, що впізнали його?
Рейнвотер: О так. Може, хтось там і страждає на зайву замкнутість, та це не про мене. Я кажу: «Вітаю, Террі, а дружина в курсі, де ти сьогодні був?» А він каже: «Треба було зробити одну справу». А я кажу: «А та справа не передбачала танку на колінках?» А він каже: «Ви маєте повідомити диспетчера, що взяли пасажира». То я кажу: «Повідомлю. Їдемо додому, Тренере Ті?» А він каже: «Аж ніяк, мем. Везіть мене в Даброу. На залізничний вокзал». Я кажу: «З вас буде сорок доларів». А він каже: «Постарайтеся, щоб я встиг на поїзд до Далласа, і накину ще двадцятку». То я кажу: «Застрибуйте і тримайтеся за штанці, тренере, поїхали».
Детектив Андерсон: То ви відвезли його на станцію «Амтрака» [31] в Даброу?
Рейнвотер: Таки відвезла. Доставила завчасно, щоб він устиг на потяг на «Даллас — Форт-Ворт».
Детектив Андерсон: Ви намагалися його розговорити дорогою? Я питаю, бо ви, здається, полюбляєте розмови.
Рейнвотер: Ще й як! Язик у мене — що та каса-конвеєр у зарплатний день. Спитайте будь-кого. Почала з того, що попитала його про турнірну таблицю Міської ліги, чи поб’ють вони «Ведмедів», а він сказав: «Сподіваюся на краще». Мов та «Магічна куля 8» [32], скажіть? Клянусь, він думав про те, що накоїв, і тікав чимшвидше. З таким на серці не до балачок. Ось що я у вас питаю, детективе, якого біса він повернувся до Еф-Сі? Чого не побіг через увесь Техас аж до старого доброго Мі-хі-ко?
Детектив Андерсон: Що ще він казав?
Рейнвотер: Небагато. Сказав, що спробує подрімати. Заплющив очі, але я думаю, що прикидався. Може, позирав на мене крадькома, може, замишляв щось утнути. Краще б утнув. І краще б я знала тоді те, що знаю зараз, що то він зробив. Я б його витягла з машини і повідривала все хазяйство. Як на сповіді кажу.
Детектив Андерсон: І коли ви прибули на станцію «Амтрак»?
Рейнвотер: Я пригальмувала там, де пасажирів висаджують, і він кинув на переднє сидіння три двадцятки. Я почала було казати, щоб дружині передав привіт, та він уже пішов. А може, він заходив до «Джентльменів» ще й для того, щоб перевдягтися в туалеті? Бо на одязі ж мала бути кров?
Детектив Андерсон: Зараз я покладу перед вами шість фотографій шести різних осіб, міз Рейнвотер. Усі вони схожі, то не пос…
Рейнвотер: Не починайте. Ось він. Ось Мейтленд. Ідіть беріть його, і я сподіваюсь, що під час арешту він чинитиме опір. Хай заощадить копійку платникам податків.
15
Коли Марсі Мейтленд іще вчилася в початкових старших класах (у ті часи вони ще так називалися), то інколи їй снився кошмар, як вона заходить у класну кімнату гола, і всі сміються. «Дурна Марсі Ґібсон забула вранці вдягнутися! Дивіться, усе видно!» Коли вона вже закінчувала старші класи, той неспокійний сон перетворився на новий, трохи вигадливіший, де вона заходила до класу вдягнена, але розуміла, що зараз писатиме найстрашнішу в житті контрольну, до якої забула підготуватися.
Коли вона звернула з Барнум-стрит і рушила до Барнум-корт, жах і безпорадність із тих снів повернулися, але цього разу вже не буде солодкого полегшення й шепоту «Дякувати Богу» після просипу. На її під’їзній доріжці стояла поліцейська машина, точна копія тої, що супроводжувала Террі до поліцейського відділка. За нею припаркувався фургон без вікон, на боці великими блакитними літерами було написано: «МОБІЛЬНА КРИМІНАЛІСТИЧНА ЛАБОРАТОРІЯ ШТАТУ». У кінці доріжки розташувалася пара чорних крузерів Патрульної служби Оклагоми, їхні блимавки пульсували в ранніх сутінках. Четверо кремезних патрульних в офіцерських
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Аутсайдер», після закриття браузера.