Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

Однак Брандо відчував себе трохи дивно. Здавалося, що ельфи не торкалися руди у джерельній воді за останні кілька десятиліть. Чи може бути, що вони залишили джерельну воду в Елеранті, щоб дочекатися того дня, коли вони зможуть повернути її законному власнику?

,

Він поставив це питання ельфійській королеві, але та лише посміхнулася і не відповіла. Вона сказала йому, що джерельна вода має в Елеранті більше пам’ятне, ніж практичне значення. Що стосується чому, то він, природно, одного разу зрозуміє.

.

Брандо вважав, що ця відповідь краще, ніж нічого йому не сказати, щоб не викликати у нього цікавість і не змусити його впасти з неба, зробивши його вкрай незручним.

.

Він ледь чутно відчував, що ельфійська королева може бути не такою доброю, як здається на перший погляд. Вона випромінювала якусь чорночереву ауру з ніг до голови.

!

Куля уникнення дракона завжди була з ельфійською королевою. Він був схожий на прозору кришталеву кулю, але краї були покриті дивним зеленим світлом. Коли Брандо взяв його у Її Величності Королеви, він був холодним на дотик. Тільки тоді він зрозумів, що ця річ насправді зроблена з рідини. Він

Коли його тримали в руці, поверхневого натягу було достатньо, щоб утримувати його у вигляді водяної кулі, але з невеликою силою рідина розтікалася і блукала по тілу користувача.

.

Ельфійська Королева сказала йому, що це правильний спосіб використання цього скарбу Нехай він розтікається в тонкий шар плівки, і ховає в ньому людину, яка хоче сховатися, щоб він міг заблокувати всі методи виявлення драконів.

,

Незабаром Брандо визнав Сферу своїм власником під керівництвом останнього, а потім кілька разів експериментував з нею. Він виявив, що поширення рідини може повністю огорнути людину і безперешкодно дихати. Просто з першого разу було трохи незручно, але він скоро звикне. Просто Брандо завжди відчував, що використовує його вперше.

.

Ельфійська королева навмисне не нагадала йому, і в результаті він ледь не виставив себе дурнем на очах у всіх і захлинувся кількома ковтками води.

Але коли він подивився на співрозмовника, той просто подарував йому добру посмішку.

,

Тепер Брандо смутно розумів, звідки взялася ведмежа аура ельфійської королеви. З’ясувалося, що це сімейна спадщина.

Подякувавши ельфам, переговори з драконами пройшли набагато гладкіше, ніж очікувалося. Однак сцена, де кілька драконів у колі штовхають відповідальність один на одного, змусила всіх відвиснути щелепи. Здавалося, що відтоді ці елегантні, могутні та загадкові створіння вже не такі благородні, як раніше.

.

Враження більшості людей про них раптом зруйнувалося і перетворилося на уламки на землі. Брандо ж вже був знайомий з темпераментом цих літаючих ящірок.

Зрештою, знадобилося півдня, щоб дракони нарешті вирішили, хто заплатить нагороду за хоробрість Брандо. Вони дійшли єдиної думки, що той, хто отримає від цього вигоду, заплатить за рахунком. Врешті-решт дракони заплатять половину винагороди, а другу половину повинна буде заплатити Срібний Дракон Леді Мітріл, яка була в боргу перед Брандо.

.

Половина.

Мітріл не очікував, що вона вистрілить собі в ногу. Її обличчя було похмурим цілий день. На щастя, вона не ускладнила ситуацію Брандо. Вона лише кілька разів вилаялася в душі. Ці кляті старі покидьки!

.

Її старша сестра, очевидно, не була виключена з цього списку.

,

Брендел справив гарне враження на Срібну Драконячу Леді і запропонував їй наодинці, чи не хоче вона віддати їй половину награбованого, але Мітріл великодушно похитала головою: Я не буду обманювати тебе з твоїми грошима, маленький. Ти мій рятівник, і я, Мітріл, готовий відплатити тобі.

.

Я не такий вже й бідний.

,

Потім вона додала: Не хвилюйся, ми з сестрою візьмемо половину винагороди.

Брандо завжди вважав, що змусив сестер-драконів повстати одна проти одної. Він не міг не відчувати себе дуже винним.

Що стосується частини драконячого клану, то дракони, що залишилися, знову посперечалися. Нарешті, ще до настання ночі найстаріший двоголовий дракон Інферно підійшов до кінця. Вони спочатку платили, а потім продовжували сперечатися, коли поверталися.

Одним словом, він не міг втратити обличчя перед своїми друзями-людьми.

-

Брандо був безпорадний перед цими скупими хлопцями. Зрештою, навряд чи йому вдасться роздобути так званий таємний скарб драконячого клану. Він скористався нагодою, щоб зробити прохання, сподіваючись отримати частину золота в річці від драконячого клану. Було б найкраще, якби вони могли дати йому партію лошат імператорського вітру. Почувши це прохання, дракони відчули полегшення.

.

Вони, очевидно, відчули полегшення. Золото в річці, також відоме як відьомське золото, мало надзвичайне походження, але воно не було рідкісним. Принаймні, це було набагато дешевше, ніж рідкісні скарби, які вони зібрали.

В був вираз: Ти непоганий, хлопче. Ви все ще можете бачити загальну картину. Похваливши Брандо, вона погодилася на його прохання і пообіцяла дати йому п’ятсот фунтів золота в річці. Що стосується Імператорських Вітрових Лошат, то дракон відверто сказав йому, що у них їх немає!

.

Оскільки дракони могли літати самі по собі і не потребували скакунів, вони, природно, не піднімали б ці речі. Однак йому дали додаткову винагороду у вигляді сотень тисяч золотих монет, тому він не зазнав збитків.

Бренделя зовсім не хвилювали сотні тисяч золотих монет, адже він давно був приголомшений несподіваним сюрпризом. Йому навіть не снилося, що Дракони недбалим помахом руки дадуть йому п’ятсот фунтів річкового золота. Брендел не міг не відчути, як на нього нахлинула хвиля екстравагантності.

. 50 .

У його серці виникло почуття неповноцінності. Треба було знати, що його початкове очікування було лише 50 фунтів.

Він був радий, що не проявив ініціативу запитати. При цьому він подумав про себе Марту вище, наскільки багаті ці кляті ящірки?

Якби він не знав, які жахливі Золоті Люди, то мало не пішов би грабувати драконів.

,

Пізно вночі дракони нарешті змахнули крилами і пішли на північ. Ельфійська королева також забрала маленького ельфа, що плакав. Перед тим, як ельфи пішли, К’яра заспокоїла ельфа, що обов’язково піде і побачить її. Однак Брандо підозрював, що це чиста брехня.

Коли вона повернеться до Еруїна, як вона зможе покинути Сейфер?

Порадившись з Ділфері, той без вагань відкинув Весну молодості диких ельфів.

Господи, дякую Тобі за Твою доброту, але як спадкоємець Яньбао, я не можу стати непотрібною людиною. Більше того, як дочка знатного роду, якщо я не можу мати дітей, це зашкодить репутації сім’ї.

.

Почувши побічні ефекти джерельної води, Ділфері заспокоївся. Після битви в Ампер-Сіле вона