Читати книгу - "Лялька, Айрін Сторі Irene Story"

Біля відділку було тихо. Автомобілі під’їхали один за одним.

- Нехай вони залишаються поки що з Сандрою в автомобілі. Думаю, на це у них не буде заперечень. Все ж таки ми на території відділку.

- Добре, я їм скажу. Тільки, Елено, нікуди не йди сама.

- Я зачекаю.

Елена залишилась сидіти в автомобілі. Альдо не відповідав на дзвінки. Вона не знала, чи варто хвилюватись, чи не через нього. Можливо, і їй дуже хотілось в це вірити, він взагалі не вийшов сьогодні на роботу. Мав відбутись суд над його матір’ю – і може Альдо хотів перечекати цей час вдома. А телефон? Просто забув ввімкнути чи розрядився.

Федеріко повернувся, передавши інформацію конвоїрам. Він відкрив двері зі сторони Елени.

- Готова?

- Ні.

- Зброя з собою є?

- Чорт. Ми ж були в суді, а туди заборонено проносити зброю.

- В мене є декілька в автомобілі. Нам пощастило.

- Пощастило… Шкода, що в моєї команди сьогодні вихідний день. Хоча… Хвилину.

- Що таке?

- Секунду.

Елена знайшла в телефоні необхідний контакт. І напевно їй трішки легше стало в душі. Вона щось вигадала – і нехай це їм допоможе.

- Алло, Патрисіє? Не відволікаю?

Федеріко залишив Елену розмовляти з колегою, а сам пішов діставати зброю. Елена ставала спокійнішою від розмов зі своєю командою, а він, коли розумів, що зможе фактично щось зробити у разі необхідності. Зараз йому просто необхідно було відчути, що він міцно стоїть двома ногами на землі.

- Патрисіє, чи є у тебе доступ до камер відеоспостереження відділку?

Так-так. Я зачекаю.

Ну, що? Я думаю, що злочинці проникли в середину. Ні, не один. Саме декілька. Про двох точно знаємо. Можливо їм ще хтось допомагає.

Коли подивишся камери, можеш з’ясувати, де зараз Альдо. Його телефон не відповідає.

Так, добре. Я чекатиму на твій дзвінок. Дякую.

Федеріко тримав в руці два пістолети та ще один сховав під піджаком.

- Що дізналась, Елено?

- Я розбудила Патрисію. Але за декілька хвилин вона має мені передзвонити. Нам потрібно знати, що відбувається в середині відділку.

- А це розумно.

- А були якісь сумніви?!

- Хах, навіть в такій ситуації ти хочеш посваритись.

- Я б тобі зараз щось знайшла, що відповісти, але телефонує Патрисія. Так, Патрисіє, я тебе слухаю. Що?!

Федеріко перестав посміхатись. По зміненому виразу обличчя та інтонації Елени він зрозумів, що не все так добре насправді.

Кортес дочекався, поки Елена покладе слухавку.

- Що сталось?

- Охорона, яка везла Олівію – вбита. Їх тіла лежать в холі. Майже всіх співробітників тримають на мінус першому поверсі. Патрисія відслідковує камери. Але вона сказала, що не одна ними користується. Тому зараз вона їх перекодує, щоб мати одноосібний доступ. Вже вона вимкнула всі камери, які пишуть вулицю.

- Це означає, що нас ніхто не побачить?

- Невідомо. Можливо вже побачили.

- Чи видно злочинців?

- Патрисія шукає. Альдо поки що вона теж не знайшла.

- Ми маємо виклати правоохоронців. Самі ми тут не впораємось. Також дивно, як швидко персонал здався. Тут була купа людей зі зброєю!

- Я думаю, їм хтось допомагав. Той, в кого була зброя. Можливо, після вбивства охоронців всім стало зрозуміло, що ніхто жартувати не буде.

- Я дуже сподіваюсь, що це не Альдо їм допомагає.

- Я навіть не думала про таке.

Федеріко почав телефонувати, щоб спецпризначенці прибули. Захоплення заручників, вбиство правоохоронців – на що ще були здатні злочинці?

Елена виглянула з автомобіля і побачила недалко над головою камери. Вона дуже сподівалась, що Патрисія встигла камери вимкнути до того, як їх могли побачити. Елена вирішила подійти до конвоїрів, що досі залишались в автомобілі позаду.

- Ви напевно краще від’їдьте кудись. Тут захоплена будівля – ви не зможете все рівно супроводжувати туди заарештовану.

- Нам наказано доставити підсудну у будівлю відділку.

- Ви чуєте, що я кажу? Вам туди не можна. Ми самі мало знаємо і розуміємо з того, що відбувається. Вже є постраждалі. Тому вам точно тут не місце.

- Це Ви напевно поано розчули…

І тут один з них направив пістолет на Елену.

- … але у нас наказ: привезти у відділок Сандру Марчена прямо зараз.

- Ви з ними..?

- Пані прокурор, краще відійдіть. Ви теж маєте бути доставлені живою. Поки що.

- Що..?

- І навіть не намагайтеся покликати свого колегу. Інакше число постраждалих зросте. Піф-паф.