Читати книгу - "Лялька, Айрін Сторі Irene Story"

Судове засідання вже мало розпочатись, але всі чекали на появу судді. Елені не подобалось, що процес затягується. Чим пізніше вони почнуть, тим більше буде можливостей в Сандри та її адвоката придумати відмовки та причини для перенесння слухання.

- Елено?

До неї підійшов Федеріко.

- Що?

- Мені прийшло повідомлення, що було скоєно замах на життя Олівії.

- ЩО?!

- Тихо. Ніхто не має знати про це, особливо Альдо.

- Тепер ти вирішив подумати про почуття Альдо?

- Нам не потрібен той хаос зараз.

- Вона жива?

- Так. Вона була з охороною. Повезло, що вона не встигла доїхати до своєї доньки. Інакше зловмисник чи зловмисники дізнались, де Олівія з дитиною мешкають.

- Це сталось на дорозі?

- Посеред траси. Хотіли напевно підлаштувати аварію, наче нещасний випадок. Добре, що один з наших людей був за кермом - він зміг уникнути зіткнення. Також ми на всяк випадок видали Олівії та всій охороні бронежилети.

- В них стріляли? Який жах!

- Так, але влучили по автомобілю, пробивши одне колесо. Через це транспорт якраз і повело на зустрічну смугу.

- Номер автомобіля відслідкувати?

- Не зареєстрований. І це не дивно. Хтось знає про існування Олівії. І що вона важливий свідок також.

- Це якраз і дивно. Адже вона вже надала свідчення. Який сенс її тепер усувати? А щодо існування... Дещо незрозуміле сталось під час допиту Олівії.

- Що саме?

- Коли ми вийшли на перерву, до мене на вулиці почали чіплятись журналісти.

- І що? Таке весь час відбувається, коли хтось, хто займається цією справою, виходить з відділку.

- Ти мене не дослухав, Федеріко. Хтось з натовпу спитав, чи буде свідчити син проти матері. А потім ще хтось: чи буде донька Сандри надавати свідчення. Але я не пам’ятаю, був це один і той самий голос чи ні.

- Чому ти не сказала одразу? Ми б перевірили по камерах.

- По-перше, їх там було багато. А, по-друге, я просто подумала, що мені здалось від перевтоми.

- І після цього на Олівію скоїли замах. Можливо, тобі і не здалось, Елено.

- То де зараз Олівія?

- Її оглянув лікар, чи немає струсу, тому що автомобіль кидало зі сторони в сторону. А тепер її везуть назад до нас у відділок.

- Це безпечно?

- Це єдине, що ми зараз можемо запропонувати.

- А що з її донькою?

- До неї направили патрульний автомобіль. Або побудуть з нею на місці, або ж привезуть сюди. Це вже за її бажанням.

- Скільки їй років?

- Майже двадцять. А що?

- В тебе є її фото?

- Що таке, Елено?

- Просто покажи мені, будь ласка, фото, якщо воно в тебе є.

Федерфко знайшов серед документів фото Олівії з донькою. І думки Елени щодо цього справдились – це була Люсі Мартінез. Вона проходила практику під керівництвом сеньйора Марчена. Але на фото дівчина була без окулярів та мала світле волосся. Люсі Мартінез була насправді Олівією Морено – донькою Олівії Марчена, сестри Альдо, яка переховувалась під їм’ям Офелія Морено.

- Що хочеш роби, Федеріко, але перенось судове засідання!

- Що сталось? Що ти побачила?

- Олівія їде у відділок, чи не так? А патруль до неї додому? Патруль нікого там не знайде. І, звісно, все так вдало склалось! Напевно Олівія і не знає, що ти відправив патруль?

- Звісно, що не знає. Але я нічого не розумію! Пояснити можеш?

- Де Сандра? Тут?

- Так.

- Збільш кількість охорони. І в жодному випадку не відвозьте її у відділок. Я знайду Альдо.

- Елено!

- Федеріко, ти можеш мені просто так зараз повірити і зробити, як я попросила? Я все поясню, обіцяю.

Федеріко лише стверджувально кивнув головою і пішов домовлятись про перенесення засідання. А в Елени в голові почав складатись пазл.

- Елено!

- Що, Федеріко? Ти домовився?

- Не встиг. По внутрішньому зв’язку повідомили про замінування будівлі. Зараз нас будуть всіх виводити. І здогадайся, що попросять зробити?

- Відвезти Сандру Марчена назад у відділок.

- Бінго.

- Ти не бачив Альдо?

- Ні, Марчена не з’являвся ще.

Елена і Федеріко вже вийшли з будівлі та зупинились поруч з бусом, який мав довезти Сандру Марчена до відділку. Коли її посадили в ввтомобіль, Елена почала вмовляти конвоїрів не їхати нікуди.

- У нас є певний протокол дій. Ми не можемо перебувати на відкритому просторі з підозрюваним довгий час.