Читати книгу - "Знайдені, Євгеній Шульженко"

​Дівчина відчула дітей, що сплять. Не було страху, не було сміливості. Запах приніс лише тишу, спокій, відчуття сну. «Я й гадки не мала, що хижаки так добре відчувають носом» - хмикнула дівчина та почула хрип вовка. Несподівано, Мілана відчула неймовірно сильний удар в бік. Вона закричала, вовк заскавчав. Хижак відлетів в сторону, на добрих п’ять метрів та впав на землю. Затріщали гілки, що потрапили на шляху до звіра.

​Вовк мотнув головою в сторону місце, де отримав удар та побачив хлопчина, років дев’яти.  Він стояв спокійно, розставивши ноги в сторони. Його рука, що нанесла удар, повільно опускалась вниз. Очі хлопчика були чорними як ніч, від чого Мілана відчула тремтіння вовка. Йому було дуже страшно, бік неймовірно болів, навіть дівчина відчувала цей біль.

- Ніколи не любив вовків, - пошепки сказав Костя, - нікчемна тварина, що навіть шкоди не може завдати діткам з палками, - він фиркнув та пішов на вовка.

Мілана зрозуміла, що зараз може відбутись. Вона не відчувала ніжності до цих хижаків, як і Костя, але вже встигла прикипіти до свого носія. Вона наказала вовку підскочити та бігти. В цей момент, хлопчик чкурнув вперед наче блискавка. Він схопив хижака за шию двома руками та підняв перед собою. Вовк почав скавчати та вириватись. Мілана приклала багато зусиль, щоб якось викрутитись та відскочити в сторону. Вона зрозуміла, що тварина не має шансу.

Зосередившись, згадавши свою стіну від поклику істот, вона закрила очі та уявила, що трохи визирнула. Мілана не хотіла, щоб її впізнали, виявили, але мала якось залишити не приємні відчуття. «Моя смерть нічого тобі не дає» - Мілана відправила свою фразу Костеві в голову. Несподівано, істота зупинилась, розширила очі, дивлячись на вовка. Він нічого не відповів, але й не розраховував щось почути.

«Згадай, що світ, в якому ти живеш - був іншим!» - кинула дівчина поклик хлопчику з чорними очима та спробувала відсторонитись. Вона одразу відчула, що втрачає контроль над вовком. Вона залишає тварину в лапах істоти, що може лишити її життя. Темрява почала сходитись навколо лісу та в останній момент Мілана побачила дійсно переляканого Костю, що відпустив хижака та відскочив назад. «Це було смішно» - хмикнула Мілана, зрозумівши, що до смерті налякала істоту.