Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

***

За тиждень Віктор подзвонив в квартиру Маші. Блондинка впустила його, поки Настя крутилася на кухні, готуючи обід. За ці дні легше не стало. Вона помітила тільки, що настрій більш - менш докочуватися до нормальної позначки, коли дзвонив Стас. Йому вдавалося витягнути її з болота постійних роздумів. Жартами, розповідями, та й просто голосом. Коли вона чула його, рішення здавалося таким простим, лежачим на поверхні. А коли клала трубку, її знову затягувало назад. У вир сумнівів і самокатувань.

- Кохана? - голос Віктора пролунав так несподівано, що Настя впустила тарілку з нарізаними помідорами на білосніжний кахель, так і не донісши її до сковороди, і та розлетілася на дрібні осколки. Обернулася і зустрілася з сірими очима чоловіка. Машка за його спиною тупцювала.

- Маша, дай нам поговорити, - прозвучало як наказ, але по-іншому він і не вмів.

Подруга скорчила винувате обличчя, і попленталася в кімнату. Віктор провів її поглядом, а потім прикрив двері на кухню. Настя відкрила дверцята під раковиною, щоб дістати щітку, але Віктор взяв її за зап'ястя і потягнув на себе, саджаючи на стілець. Сів навпроти.

- Настя, послухай. У мене є три дні, і я хочу провести їх з тобою. Удвох.

- Вітя, я не знаю.

- Будь ласка, Настя. Ти зрозумієш, що тепер все зміниться. Просто дай мені цей шанс. Їдьмо додому. Театр, виставки, що хочеш? Я готовий на все, тільки давай спробуємо ще раз. Будь ласка.

Настя важко зітхнула, зчепивши холодні пальці. Але шанс вирішила дати. Чи не йому. Собі. Якщо дівчина відчує, що всередині є ще почуття, і їх можна відродити, то вона вхопиться за цю можливість.

Пара поїхала додому. Віктор повіз Настю в оперний театр, де в ложе не випускав її руки. Настя не любила оперу. Ніколи. Драмтеатр так, балет, але не оперний спів, від якого закладало вуха. Ну, не розуміла вона цього мистецтва. Віктор навпаки захоплювався талантами, грою на музичних інструментах. Розповідав їй про якусь оперну діву, з якою познайомився в минулому році. Настя слухала, намагаючись зосередитися на ньому. На його оповіданнях, стараннях. У ресторані Віктор запросив Настю танцювати. Вперше за всі ці роки він не був наполегливим. Впевненим, уважним, але він настільки намагався справити на неї враження, що це дратувало. Купив букет троянд по дорозі додому. Недалеко грали вуличні музиканти, і Настя зупинилася, згадавши раптом, як Стас грав так само в Лос-Анджелесі.

- Не розумію я цього. Як можна взагалі дозволяти захаращувати вулиці ось цим непотребом? - обурився Віктор, підштовхуючи Настю під лікоть до парковки.

- А мені здається добре грають.

- Кохана, якби вони добре грали, вони б не стояли зараз тут на вулиці, а як мінімум в клубі, або на дискотеці.

- Ну, треба ж з чогось починати. Можливо, це їхні перші кроки. - Більше з принципу почала заступатися за абсолютно незнайомих хлопців. Віктор не відповів. Раніше б наполіг на своїй точці зору, а зараз вирішив промовчати. Наступні два дні були найдовшими в житті дівчини. Нудотно - солодкими, як свіжозібраний мед. Смачний, але його солодкість настільки виражена, що викликала нудоту. Спільний перегляд фільмів, сніданки, обіди, вечері. Господи, раніше Настя про це тільки мріяти могла. Вона, як обділена дитина, чекала його уваги, а зараз всі події проходили повз. Чекала хвилини, коли чоловікові дзвонили, щоб просто побути наодинці з самою собою, без його нав'язливих рук, які як ніколи часто гладили її долоні, коліна. Але далі так і не заходили. А Настя б і не дозволила. Вона не хотіла його. Ніякої реакції тіла і мозку. Холодна байдужість.