Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона"

Глава 102

В цей момент мене охопив озноб, відчула, що починаю замерзати. Обняла себе за плечі, сон з кожною миттю ставав все більш лякаючим. Здається мені, не просто сплю. Хтось ґрунтовно наді мною чаклує.

Тільки варто було про це подумати, як чорнота перед очима почала розпливатися. Поступово проступили контури кімнати. З подивом виявила себе сидячою на підлозі своєї спальні. Від кам'яної підлоги справді йшов холод, він був покритий льодом. Піднялася і остаточно прокинулася. Так і є, моя кімната зараз була морозним зимовим днем. Все вкрите інеєм, навіть красиво.

Бридка Ледішка! Хто попрацював тут ясно, тільки як вона проникла і де мої доблесні стражники?

За вікном спалахнув світанок, обережно, щоб не послизнутися на льоду, пройшла до дверей і прочинила їх. Охорона мирно спала. Мабуть, їх чимось опоїли.

Не дарма мені Алана наснилася, ніби попереджала про щось.

Така лють мене розібрала, що ця відьма про себе уявила? Невже думає, що їй це зійде з рук? Я буду не я, якщо не засмажу цю Снігуроньку.

Закриваючи стулку дверей, несподівано виявила на своїх пальцях той самий попіл, що й минулої ночі. І знову так і не спромоглася знайти йому пояснення.

Іній потихеньку танув, навіть сісти було ніде, всі поверхні стали вологими, і це ще більше дратувало.

Відкинувши мокру ковдру і подушку на підлогу, лягла з наміром ще поспати. Тільки заснула, здається, як у двері постукали.

Як виявилось, неприємності тільки починалися.

З раннього ранку до мене з'явився, на подив, сам принц Аскед у супроводі стражників і якогось важливого вельможі.

Але дізналася я про це пізніше.Першими в кімнату прослизнули служниці і допомогли мені впорядкувати себе. Після того як я була готова, відвідувачі увійшли. Тип, який був із принцом, окинув мене таким липко-мерзким поглядом, що стало погано. Взагалі, він був неприємним. Лисуватий, худий, у мішкуватому одязі. Відразу згадалися дізнавачі в серіалах про епоху середини ХІХ століття. У мене мурашки від цього.

- Нам потрібна ваша допомога, - без передмов почав Мудрий лев, сівши в крісло, кивнув мені і панові, що прийшов з ним, щоб ми теж розташовувалися. - Цієї ночі був скоєний замах на пані Білого дракона.

«Ось тобі й раз! - здивувалася я подумки. - Це ж вона якраз на мене тут нападала! Її чаклунство пішло не так?»

- Замах? – перепитала вголос. - Що трапилося?

Може, варто розповісти, що в мене в кімнаті сталося?

Лев уважно мене розглядав, ніби намагався прочитати щось одному йому зрозуміле. Дізнавач теж свердлив злим поглядом.

«Ну звичайно! - здогадалася я. – Насамперед вирішили, що це була спроба усунути суперницю. Тільки хто кого усувати намагався - ось у чому питання!»

- На неї напала тварюка з потойбічного світу, дівчина поранена, - коротко пояснив принц.

Я не розуміла, що діється, у голові все перемішалося. Знову істота. Але чому?

- Звичайно! - швидко погодилася. - Я готова допомогти їй!

Якийсь був каверз у цьому замаху. Крижана сама здатна себе захистити. Що могло статися, коли вона була поранена?

- Ні, - різко перебив Лев. – З нею вже працює лікар.Поранено ще кількох стражників, що намагалися захистити пані.

Принц підвівся, я схопилася слідом. Все це було дуже дивно. Мене не допустили до Снігурки, хоч ми й живемо в одному палаці, викликавши лікаря. Отже, підозрюють. Але Аскед мусить бачити, що це не моїх рук справа. І де Дракон? Ситуація мені дедалі більше не подобалася. Відчуття було, що мене заманюють у пастку.

Тим не менш, я пішла за ними до лікарні, де знаходилися на даний момент охоронці Білої молі.

Стражники, що стояли біля моїх дверей, рушили слідом. Хоч якась втіха. Якщо щось трапиться, вони доповідять Асгарду.

Всю дорогу було тривожно, кілька разів оглядалася, щоб переконатися, що люди Дракона йдуть за нами. До мого полегшення, дісталися ми без подій. Як тільки увійшли всередину, дізнавач і принц покинули нас, я радісно видихнула. Немов камінь із плечей упав.

У приміщенні справді перебували поранені стражники. Ступінь ушкоджень була пристойною, але не смертельною. Рани виявилися дуже знайомими, заліковуючи їх, згадала, де я бачила такі самі.

Снігового барсу так само пошматував звір. Тоді він сказав, що на нього напав дикий вовк, але це точно була істота з тіні.

Виходить, їх знову хтось викликає. Невже Барсік? Несподівано шкода стало котяру. Адже він, по суті, непогана людина. Буде погано, якщо загине так само, як і Алана.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно