Читати книгу - "Риль. Любов дракона"

виявилося забагато для неї однієї. Хірано зупинив вибір на трьох — найдосвідченіших, запеклих, звертаючи увагу на заслуги, а не на зовнішність. А зовнішність викладачів не віщувала для Риль нічого хорошого. Такі не стануть поблажливо картати за невивчений урок, ні, вони просто зжеруть недбайливу студентку з потрохами. Бач, либляться, немов шматок улюбленого пирога побачили. Ну, і мабуть тільки заради того, щоб підбадьорити наречену, Хірано оголосив наостанок, що медовий місяць для неї триватиме тиждень, а далі почнуться заняття.

«Заморять», — з тугою подумала Риль, але вигляду не подала, навпаки, посміхнулася ще ширше.

Рухалися драконологи плавно, кожен рух був точним і вивіреним. З них виходили відмінні розвідники, якщо розчарувавшись в ящірках, йшли в суміжне відомство. Але таких було небагато. Як правило, маги «хворіли» драконами на все життя. Серед них зустрічалися теоретики, але більшість воліла практичні спостереження — далекі або близькі, в залежності від досвідченості мага. Їх золоте правило свідчило: «Померти можеш тільки після того, як передаси здобуту інформацію колегам».

Зараз серед драконологів панувало нездорове пожвавлення. І не було в ньому нічого дивного, адже в один момент об'єкти спостережень зволили повернутися до магів мордою, чи то пак обличчям, і посміхалися при зустрічі, а не намагалися відкусити якусь частину тіла або плюнути вогнем. Хірано враз знайшов нечувану популярність, а запрошення на весілля його учениці розглядалося нарівні з нагородженням Золотою аркою, яка видається за доблесні заслуги.

Червоне сонце торкнулося краю води і зависло над обрієм, немов розмірковуючи — пірнути або трохи почекати з купанням і посвітити ще цим людям, що так смішно метушаться на березі.

А на березі разом спалахнули вогні, фарбуючи сірі сутінки в золоті тони. Двері в кімнату відчинилися.

— Пора, мила, — покликав батько.

Риль зітхнула, відійшла від вікна. Мерзлякувато повела плечима — виявляється, вона встигла замерзнути. Ех, де там її грілка? Де-де — внизу наречену чекає. Дівчина в останній раз помилувалася на своє відображення в дзеркалі, поправила діадему, блиснула розсипом великих каменів. Ні, обов'язково треба заповнити цю прогалину в освіті. З іншого боку, спокійніше жити, не знаючи вартості камінчиків, що прикрашають твою голову.

Корін накинув їй на оголені плечі чорну хутряну накидку, скріпив на грудях масивною брошкою. На ній два дракона сплелися гнучкими тілами — чергова сімейна реліквія. Батько відчинив двері, обняв дочку, ніжно поцілував у чоло.

— Не думав я, що ти так рано і так раптово покинеш сім'ю, — зітхнув він, оглядаючи Риль сумним поглядом, — Ластіран здався мені гідною людиною, хоч він і дракон. Добре, що Тарк залишиться тут з тобою. Мені буде спокійніше, знаючи, що він поруч. Твій дракон любить тебе — я не відчув фальші в його словах, а все інше не так уже й важливо. У кожного з нас є свої недоліки, всі ми — діти Творця.

— Точно, — хихикнув Корін, — навіть зручно, що він може перетворюватися на дракона. І чоловік, і транспортний засіб одночасно. Будеш на ньому на ринок літати.

Риль мимоволі посміхнулася, уявивши нав'юченого покупками дракона, що посилено махає крилами в напрямку будинку.

— А ще він теплокровний, і з ним вночі не потрібна грілка в ліжку, — не втрималася вона, здавши пікантну особливість дракона.

— Ходяча грілка, — засміявся брат, — і лежача. Пишаюся тобою, сестричко. Давай вже, колись, ти через це за нього заміж пішла, мерзлячка?

— Ага, — кивнула Риль, відчуваючи, як губи розтягуються в дурній посмішці. Сім'я — це чудово, особливо така, як у неї. Напруга пішла, немов з плечей звалилося роздратування.

Серце Риль забилося сильніше — попереду поруч з кам'яним піднесенням стояв він. Погляд дівчини ковзнув по чорному хвилястому волоссю, пробігся по фігурі, одягненій в парадний костюм. Блискучі антрацитові камені складалися на спині в силует летячого дракона. «Який же він красивий!» — майнула думка, а потім погляд зустрівся з полум'ям, що горить в очах Ласті, і серце ухнуло кудись вниз.

Очі ще розрізняли навколишні деталі, але так, побіжно, не в силах зосередитися на них. Ось привітно посміхнулися брати, весело підморгнув Кесті, Фестігран в подиві підняв брови вгору і притиснув руку до грудей — худоребра все-таки перетворилася на принцесу. З іншого боку від підвищення стояла в чорно-золотій сукні сяюча Гранта. Перше весілля з її присутністю, та ще й людське! Голова Ради, скривившись, дав дозвіл малолітній дочці бути присутньою на дорослому святі, так як наречена не була готова обійтися без подружок. На радощах дракониця ледь не задушила Риль, і тепер стояла, сяючи, як ранкове сонечко. Трохи віддалік зовні величні і незворушні стояли батьки нареченого і нареченої, ось тільки у мам підозріло блищали очі, та й хвилювання пап все одно було помітно.

Риль зітхнула — шкода, не можна покликати на власне весілля подруг, але рівновага дуже крихка, щоб нею можна ризикувати. Всім буде спокійніше, якщо драконам нікого буде спокушати.

На постаменті, з такої нагоди спеціально складеному з каменів, стояв знайомий дівчині служитель. Храм Творця знаходився недалеко від рідного дому Риль, і в дитинстві вона часто бігала до служителя за розрадою або порадою. Ось і зараз від доброї і розуміючої посмішки, як раніше, защипало в очах, а на серці стало легко і світло.

Тиша опустилася на двір, лише тихий гуркіт океана доносився з лінії прибою. Голос служителя зазвучав голосно і чітко — церемонія почалася.

Слова цієї служби були непогано знайомі Риль, не на одному весіллі їй довелося побувати, коли вона видавала подружок заміж.

Прозвучали заключні слова.

Чоловік опускається на коліна і з ніжністю цілує руки своїй дружині. Так він визнає силу, укладену в слабких жіночих руках. Саме ці руки будуть підтримувати вогонь сімейного вогнища, готувати їжу, наводити чистоту, сповивати дитину, а по ночах дарувати любов і ласку. І вони здатні на багато що — там, де не пройде груба чоловіча сила, доб'ється свого м'яка жіноча ласка. Чоловік піднімається з колін, тепер черга жінки. Вона опускається на землю, торкаючись руками ніг чоловіка, визнаючи його право на свою долю, довіряючи йому свій захист, приймаючи його заступництво.

Дракон, нахилившись, акуратно піднімає Риль. Так і в сім'ї — якщо і доводиться в чомусь поступатися один одному, то нехай ці поступки будуть взаємними.

Два кільця з темного старого від часу металу повільно підпливають до них по повітрю, чергова реліквія з сімейної скарбниці. Риль акуратно надягає обручку чоловікові. Тепер черга за Ласті. Маленька жіноча долоня тоне в його руках. Друга обручка займає місце поруч з першою. Незвичні обручки у драконів — чорна змія