Читати книгу - "Корделія, Rin Voarg"

Кассандр нахмурився, його очі звузилися від здивування й недовіри.

— Хто це?

Я мовчала, борючись із хвилею гіркого розчарування. Всі мрійливі спогади про цього чаклуна тепер здавалися оманою.

— Магнус, — ледь чутно промовила я, але мої слова прозвучали, як удар грому.

— Магнус?! — викрикнув Касс, його голос наповнив теплицю гнівом.

Я підвела на нього очі, відчуваючи, як сором і провина сковували мене.

— Я ходила з ним на побачення, — сказала я майже пошепки.

Раптом Кассандр стукнув кулаком по столу, його магія відгукнулася у повітрі — вона була гнітючою, важкою, майже фізично відчутною. Листя рослин затремтіло, наче в них пробіг холодний вітер.

— Яка ж ти безвідповідальна, Корделія! — вигукнув він, його голос звучав надзвичайно різко. — Магнус — це останній чаклун, біля якого ти повинна була опинитися! І коли ти встигла це зробити?

— Я… я ж не знала! — вигукнула я, заставляючи себе не переходити на крик.

Кассандр зітхнув, намагаючись повернути контроль над собою. Його погляд змінився, в ньому з’явилася суміш тривоги й розчарування.

Я мовчала, намагаючись пригадати будь-які дрібниці, які могли б пролити світло на ситуацію. У голові вирували думки, але жодна з них не здавалася корисною.

— Заспокойся й розкажи, що ти знаєш про нього, — нарешті сказала я, ледь стримуючи тремтіння в голосі.

Кассандр сперся на стіл, зітхнув і почав говорити. Його голос був рівним, але в кожному слові звучала прихована злість.

— Магнус продає заборонені артефакти й зілля. Його бізнес — це маніпуляції й небезпека. Він обдурює своїх клієнтів, видаючи небезпечні речі за щось особливе. Але це ще не все. Магнус — майстер ухилятися від відповідальності. Якщо щось піде не так, він зникає на місяці, залишаючи після себе багато проблем.

Я уважно слухала, намагаючись уловити будь-які нюанси в голосі Кассандра. Його обличчя було напруженим, а пальці стискали край столу так, ніби він намагався втримати себе від спалаху гніву.

— І він не злюбив мене з моменту, як я з’явився в Ральтені, — продовжив Кассандр, відвівши погляд убік. — Магнус відчув конкуренцію. Його бізнес почав страждати через те, що мої настійки та зілля кращі, ніж його дешеві підробки. Він не міг змиритися з цим і почав робити все, щоб нашкодити мені. Але я думав, що з цим покінчено.

Я не хотіла думати, що Магнус познайомився зі мною, тільки тому, що хотів підібратися до Кассандра.

— То Магнус дійсно міг підсунути цю квітку? — запитала я, трохи пригнічена цими словами.

— Очевидно, — сухо відповів Кассандр, дивлячись на коробку. — Але він ніколи не зізнається в цьому, а нам необхідно знайти протиотруту, перш ніж стан місіс Найтвілл або Офелії погіршиться.

Я обдумувала, чому під ударом опинилася саме Офелія. Вона була доброю й привітною з усіма, хоча часто змінювала партнерів і не створювала глибоких зв’язків. Але нічого конкретного не приходило на думку.

Раптом до мене дійшла ідея. Вона була ризикованою, але могла спрацювати.

— Приготуй найдієвіше зілля правдивої розмови, — сказала я, дивлячись прямо в очі Кассандру.

Він здивувався, його погляд став ще напруженішим.

— Не вмішуйся в це, Корделія, — суворо сказав він. — Я сам з ним розберуся.

Але я вже не слухала. Моя рішучість тільки зростала.

— У мене є план, Касс. Хоч раз у житті довірся мені й зроби так, як я прошу, — сказала я, підійшовши ближче. Мій голос був наповнений впевненістю, хоча в душі ще залишався страх.

На обличчі чаклуна читалася тривога. Його губи стиснулися в тонку лінію, а погляд пронизував мене наскрізь. Але він нічого не сказав, лише зітхнув і пішов готувати настійку правди.

Цей жест довіри з боку Кассандра наповнив мене впевненістю. Я знала, що ризик великий, але відчувала, що це правильно.