Читати книгу - "Червоний РубІн , Arachne "

Незважаючи на біль, він рішуче потягнувся до кнопки виклику лікаря та натиснув її. В голові у нього роїлися думки, перемішані з емоціями. Він думав про Катарина, про те, що вона зараз робить, про те, як їй нелегко одній, про те, що він має бути поруч із нею.

Його рішучість зростала з кожною секундою. Він знав, що попереду його чекає довгий шлях до одужання, але тепер він мав мету, заради якої він готовий був пройти через будь-які випробування. Він знав, що повинен повернутися до Катарини, повинен бути поруч із нею і допомогти їй у цій складній справі, яку вони розпочали разом.

Його очі знову сфокусувалися на дверях. "Я повернуся до тебе, Катарино", подумав він, відчуваючи, як у його серці розгорається нова сила.

***

Наступного ранку команда детективів і детективів зібралася на світанку. Вдягнені в теплий одяг, вони попрямували до транспортних засобів, які чекали на них біля офісу. Настрій був напруженим, але в повітрі витало передчуття чогось великого та важливого. Кожен розумів, що вони стояли на порозі відкриття, яке могло змінити хід їхнього розслідування — і, можливо, саму історію.

Вони їхали через густий ліс, де дерева ставали все вищими, а туман обволікав дорогу, надаючи їй містичну атмосферу. Міа і Крістіан, що сиділи поруч, намагалися підтримувати один одного в напруженій тиші. Ліна та Ерік обговорювали деталі плану, обмінюючись короткими, але значущими поглядами. Фредерік вів машину, сконцентрувавшись на кожному вигині дороги, а Елін, сидячи на пасажирському сидінні, міркувала про те, як далеко вони зайшли у цьому розслідуванні.

Екзорцист, батько Габріель, і медіум, Емма Вест, сиділи в іншій машині, яка прямувала за основною групою. Обидва були глибоко занурені у свої думки. Батько Габріель шепотів молитви, готуючись до того, що його чекало попереду, в той час як Емма зосереджено перебирала амулети та стародавні символи, які мали допомогти їй у роботі з містичними силами святилища.

Дорога ставала дедалі вужчою, і незабаром автомобілі зупинилися перед давньою аркою, наполовину прихованою мохом та рослинністю. Група вийшла з машин і продовжила шлях пішки. Ліс ставав усе густішим, а тиша — все більш зловісною. Нарешті перед ними відкрилося святилище.

Святилище було побудоване з масивних кам'яних блоків, вирізаних і складених із приголомшливою точністю. Усередині нього панувала напівтемрява, і здавалося, що час зупинився в цьому місці. У центрі святилища знаходився вівтар, оточений стародавніми рунами та символами, які випромінювали слабке світло. Це місце було приховано від світу протягом століть, його атмосфера була просякнута давніми таємницями та могутністю.

Екзорцист та медіум розпочали підготовку до ритуалу. Батько Габріель дістав зі своєї сумки старовинний молитовник і запалені свічки, розставляючи їх довкола вівтаря за певною схемою. Він знав, що його завдання полягало в очищенні місця та захисті команди від можливих негативних впливів. Кожен його рух був вивірений і точний, він читав молитви, освячуючи простір навколо.

Емма Вест, медіум, підійшла до одного з кам'яних стовпів, на якому вигравірували символи стихій. Її руки тремтіли, коли вона відчула силу, що походить від цього місця. Вона розпочала свій власний ритуал, спрямований на активацію сили чотирьох елементів – землі, вогню, води та повітря. Вона знала, що її роль була не менш важливою: спрямувати та збалансувати енергії, які могли як допомогти їм, так і зруйнувати їх.

Крістіан і Міа, що стояли неподалік, спостерігали за підготовкою з глибокою повагою та тривогою. Вони знали, що ритуал буде складним та небезпечним, але були готові зробити все необхідне для його успішного проведення.

Фредерік та Елін, оглядаючи святилище, відчували тяжкість відповідальності, що лежить на їхніх плечах. Вони знали, що якщо щось піде не так, то наслідки можуть бути непередбачуваними. Але зараз уся увага була зосереджена на тому, щоби все пройшло за планом.

Як тільки підготовку було завершено, святилище стало місцем надзвичайної концентрації сил. Стихії почали повільно активуватися, і повітря наповнилося енергією, яка відчувається всіма присутніми. Тепер все залежало від їхньої здатності працювати в унісон, від їхньої рішучості та віри в успіх.

Батько Габріель зробив глибокий вдих і почав вимовляти перші слова молитви, що відкриває ритуал. Емма Вест зосередилася на зв'язці амулетів, почавши своє заклинання для активізації стихій. Інші спостерігали, як давні сили почали прокидатися, розуміючи, що момент істини настав.

Катарина, спираючись на тростину і злегка кульгаючи, впевнено попрямувала до центру храму. Вона зупинилася перед стародавнім вівтарем, що був оточений мерехтливими символами, і повільно поклала туди Червоний Рубін. Світло від каменю відбилося від старовинних стін святилища, заповнивши приміщення м'яким, але дивно тривожним сяйвом.

Всі завмерли в очікуванні, усвідомлюючи, що ритуал ось-ось розпочнеться. Екзорцист отець Габріель готувався вимовити такі слова молитви, а медіум Емма Вест сконцентрувалася на підтримці балансу стихій. Елін і Фредерік, стоячи поряд, стримували подих, розуміючи, що кожна секунда була на вагу золота.

Раптом двері святилища з гучним скрипом відчинилися, порушуючи таємничу тишу. Всі різко обернулися до входу, і в отворі, осяяному світлом, з'явився Андреас. Він виглядав виснаженим, але рішучим, його очі блищали рішучістю та ніжністю, коли він глянув на Катарину.

"Андреас!" — вигукнула Катарина, її голос, здавалося, прорізав повітря, наче виходячи з глибини її душі. Вона кинула тростину, не думаючи про біль, і миттю побігла до нього. На її обличчі застигла суміш зневіри та радості, її очі наповнилися сльозами, коли вона побачила його перед собою — живого, зміцнілого, всупереч усьому.

Коли вона нарешті дісталася Андреаса, він м'яко обійняв її, відчуваючи її тремтіння. Він ніжно провів рукою по її волоссю, вдихаючи її запах, який був таким рідним та заспокійливим.

"Ти живий... ти прийшов до тями..." - її слова, змішані зі сльозами, ледь знаходили вихід, і вона припала до нього, ніби боялася, що він знову зникне.