Читати книгу - "Що сказала бабця-ворожка?, Rada Lia"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Ц-це, що ж т-таке? — почала вона заїкатися, вже інтенсивніше копирсаючись всередині. Однак грошей ніде не було. — Тетяно Петрівно, а Катя сьогодні не заходила? — гукнула вона голосно, щоб її чутно було на кухні.
— На відміну від деяких, моя дочка тяжко працює. В неї немає часу кожного дня сюди ходити, — пробурчала стара.
— Дивно, — прошепотіла Аня. Вона дістала мобільний і набрала Максима. — Алло, любий, — промовила стривожено, коли він взяв слухавку. — Ти випадково не брав гроші в мене в сумочці? Там була моя зарплатня за тиждень.
— Брав, — спокійно відповів чоловік. — Мені треба на техогляд машину сьогодні відвезти.
— А чого в мене не спитав?
— А що питати, хіба ти не дала б? Ти спала, то я не хотів тебе будити. Вибач, зайчику, я побіг, бо керівник кличе, — й він поклав слухавку.
Аня ошелешено обперлася об стіну в коридорі, продовжуючи дивитися на екран телефону.
— Ну, а що ти хотіла? — з кухні вийшла Тетяна Петрівна, яка вочевидь підслухала розмову. — Він голова сім'ї й тебе навіть питати не повинен. Чи ти думала, що за його гроші все буде оплачуватися, а свої ти на розпусне вбрання будеш витрачати? — жінка окинула злим поглядом обтислу червону сукню невістки й несхвально похитала головою. До речі, Ані ця сукня теж не подобалася. Однак в цій реальності, судячи з усього, вона була геть іншою людиною з інакшими смаками й цілями в житті. «Чи скоріше без них», — подумала білявка й мовчки поспішила на роботу.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Що сказала бабця-ворожка?, Rada Lia», після закриття браузера.