Читати книгу - "Магія призначення, Мiла Морес"

- Аліто, - твердий тон начальника обірвав плавне жіноче мовлення.

- Так, Калеан. Ти можеш бути моєю напарницею, що скажеш? Я очолюю відділ роботи з громадськістю, мені там знадобиться допомога. На рівних умовах, звісно.

- Дякую вам, - дивлюся на свою благодійницю з неприхованою радістю, відчуваю, як моє обличчя засяяло.

- Боже, яка ж вона красуня, Калеане, ти подивися, - Аліта вивчає моє обличчя, посміхаючись, але її брат навіть не підняв голови.

- Аліто, ви можете зайнятися справами, якщо вже все залагоджено. У мене ще дві кандидатки на помічниць.

- Ходімо, люба, побалакаємо в іншому місці. З Калеаном завжди нудно.

Аліта взяла мене за руку, і ми перенеслися на колишнє робоче місце моєї матері. З корабля – на бал, що називається!

Це не зовсім кабінет, а відкритий майданчик зі столом та диваном, відокремлений від робочої зони для рядових співробітників прозорим склом. Тут усі займаються відстеженням магічних новин. Якщо десь фіксується згадка про магію серед звичайних людей, інформацію оперативно підчищають. У цьому відділі все життя працювала моя мати.

- То чому вони мене не взяли помічницею? - Запитую Аліту з образою в голосі. Сподіваюся, вона прояснить. Я вже почала думати, що мене зовсім хотіли позбутися. А все-таки місце дали непогане, дуже хороше.

- Ах, не зважай, - дівчина делікатно відмахнулася, і я зрозуміла, що сімейні зв'язки у Нотрилів значать більше, ніж жіноча солідарність. Вона мені не скаже, поки Калеан не дасть на те дозвіл. - Я вже тут трохи освоїлася, хоч і воліла б залишитися вдома. Така нудьга, - Аліта зі сумним виглядом підняла папку зі столу, переклала в шафу для документів.

- Тут не завжди так, буває й пожвавлена обстановка.

- Так, я зрозуміла, під час форс-мажорів. Я вивчила протокол, але все одно це далеко не те життя, до якого ми звикли. Усі ми із задоволенням повернулися б на три роки тому, щоб знову працювати у спільноті та рятувати життя.

- Я думала, всі ви тут за власним бажанням.

- Не зовсім. Скажімо так, ми не мали вибору. Або залишитися на шістдесят п'ятому поверсі, або тут. Сама знаєш, там ще більша нудьга. Ми й так просиділи там три роки.

- Там переважно паперова робота, я чула. У нас набагато цікавіше.

Я вже повеселішала. Так скоро і викреслю новоприбулу родину зі списку ворогів. Сестра Нотрилів розтопила кригу в моєму серці, яку до того туди помістив її старший брат.

- Знаєш, що насправді цікаво? - Дівчина ставить питання з підтекстом, я не підозрюю, до чого вона хилить, тому мовчки чекаю продовження. - Йти на завдання у невідоме місце, знайомитися з людиною, якій потрібний захист, закривати її собою, якщо потрібно, відбивати атаку монстра, передбачати, що буде… Це справжнє життя, а ось це все… Суцільна теорія. У цій вежі ми немов у ув'язненні. І нам дуже хочеться на волю.

Я заслухалася. Голос Аліти проникає у найдальші глибини. Від його звучання стає спокійно. Я ніби розмовляю зі старшою сестрою, якої в мене ніколи не було. Вона випромінює мудрість, силу, впевненість у собі, любов до життя. Мені напевно є чому повчитися.

- Тоді навіщо ви тут? – вдивляюсь у янтарні очі. Вона зволікає з відповіддю, ніби шукає правильне формулювання.

- Ми шукаємо своє призначення. Тільки Кірам з нас знайшов справжню пару, а Калеан, Елім і я все ще шукаємо. Вони потискають руку кожній зустрічній жінці, а я чекаю, що мене ось так теж хтось знайде, але що далі, то менше віриться… Може я вже зустріла свого призначеного, але він не визнав того, хто знає... Тільки чоловік може розпізнати призначену пару з одного дотику.

У її голосі звучить смуток, очі висловлюють тугу.

- Ви кажете так, ніби сумуєте за кимось…

- Ти права. Я сумую за тим, кого не знаю. І я чекаю, що він мене знайде. Але давай краще звертайся до мене на «ти», інакше я зовсім почуватимуся старою, - останнє Аліта промовила весело, змахнувши тугу, що накотила. Я усміхнулася у відповідь.

- Я мало знаю про призначення. У моїй сім'ї інші порядки.

- Так, я вже знаю. Чутки ходять різні. Про твої майбутні заручини теж знаю. Не хочу тебе засуджувати, але знаєш, я би так не змогла. Ось так вийти заміж за когось без кохання.

- Чому без кохання? Мої батьки дуже любили один одного, хоч і одружувалися без призначення.

- Не ображайся, Еніро. Ти ще надто молода, тому не можеш зрозуміти, чим відрізняється справжня любов за призначенням від любові до людини, яка мешкає поряд. Це абсолютно різні речі, - вона замовкла, ніби згадала про щось лякаюче. - Взагалі кілька років тому Калеан намагався видати мене заміж за одного страшного персонажа. На щастя, брат вчасно схаменувся. Це був складний період нашого життя.

- Без твоєї згоди одружитися з тим, хто тобі не подобається?

- Так, все було саме так. На виправдання Калеану скажу, що він хотів мені добра. Ну, і поєднати наш клан з ще одним могутнім сімейством. Цей грішок я йому ще пригадаю.

- Краще жити з такими порядками, як у моїй родині. Якби мені не подобався Девор, батько не наполягав би на нашому одруженні. Він гарний чоловік, і ми підходимо один до одного.