Читати книгу - "Сильмариліон"

в Еа, валари попервах здивувались і розгубилися, позаяк нічого з того, що вони бачили у видінні, ще не було, все от-от мало розпочатися, наразі безформне і темне. Бо Велична Музика була тільки плодом і розквітом думки в Чертогах Безчасся, а Видіння — тільки передвістям; і от опинилися вони на початку Часу, і збагнули, що Світ був лише передчутий і передоспіваний, а їм судилось утілити йо­го. Так у прадавні віки, яким загубився лік, розпочався тита­нічний труд валарів на теренах безмірних і недосліджених пустель, і тривав він доти, доки у Глибинах Часу серед прос­торих чертогів Еа настала та година і постало те місце, де було сотворено оселю Дітей Ілуватара. І в трудах цих голов­ну роль відіграли Манве, Ауле й Улмо; проте й Мелкор від початку брав у тім участь, і втручався у зроблене, і переінак­шував його відповідно до власних бажань і намірів; і розпалив великі вогні. Тому, коли Земля була ще молодою та па­лахкотіла пломенем, Мелкор зажадав її і сказав іншим валарам:

—   Це буде моє королівство; я проголошую його своїм!

Однак в умі Ілуватара Манве був братом Мелкора, й у другому наспіві, що зринув на противагу Мелкоровому ди­сонансу, йому було відведено головну роль; отож, Манве прикликав до себе безліч різноманітних духів, і вони спус­тилися на терени Арди, і допомагали йому стримувати Мел­кора, щоби той не зумів остаточно завадити здійсненню тво­рення і щоби Земля не вичахла передчасно. І Манве сказав Мелкорові:

—  Володіння цього не привласниш злочинно, адже й ба­гато інших трудилося тут не менше за тебе.

І зчинилася суперечка між Мелкором і рештою валарів; і цього разу Мелкор поступився й відбув до інших країв, і робив там, що йому заманеться; та бажання заволодіти Ко­ролівством Арди не полишило його серця.

І от прибралися валари у форму та колір; а тому що у Світ їх привела любов до Дітей Ілуватара, на котрих покладали надії, то уподібнилися вони до них, бачених у Видінні Єди­ного, додавши хіба що величі та пишноти. До того ж, вони набувають подоби, керуючись радше знанням про Світ ви­димий, аніж про Світ істинний; не маючи в ній потреби, користуються нею так, як ми вбранням: оголившись, ми не перестаємо бути собою. Тому валари й можуть, за бажанням, ходити неприкритими, і тоді навіть елдари не здатні чітко усвідомити їхньої присутності, хоча б ті й знаходилися по­близу. Та, прибираючи земної форми, декотрі валари уподіб­нюються до чоловіків, а інші — до жінок; так велять їм різні єства, які кожен утілює у своєму виборі, проте вибір той — не випадковий. Адже і серед нас чоловіка чи жінку можна розпізнати за одягом, але не одяг визначає їхню відмінність. Однак подоби, в які вбираються Великі, не завжди нагаду­ють образи королів і королев Дітей Ілуватара; бо іноді вони можуть зодягатись у власні думки, втілюючи їх у величних і страхітливих формах.

І от валари згуртували довкола себе чимало соратників, і слабших, і таких, котрі могутністю ледве чи поступалися їм самим, і всі вони спільно трудилися, впорядковуючи Землю та приборкуючи її бентегу. Мелкор же побачив зроблене, побачив валарів, котрі походжали по Землі як сили видимі, вбрані в одіж Світу, чудові, розкішні та блаженні на вигляд, побачив, що Земля стає садом, їм на втіху, бо бентега її впо­корилась, — і все це стократ помножило заздрість його. Тоді він також набув видимої подоби, та норов і лють, яка пала­ла в нім, зробили її похмурою і жахливою. І рушив Мелкор на Арду, могутніший і величніший за будь-кого з валарів, мов­би гора, що пробивається з моря і вершечком своїм про­стромлює хмари, мовби гора, скута льодами та коронована димом і полум’ям; і очі його палали, як жар, то спопеляючи, то пронизуючи смертельним холодом.

Так розпочалася перша битва валарів із Мелкором за во­лодарювання на Арді; та про ті колотнечі ельфам відомо мало. Бо сказане тут походить від самих валарів, із котрими елдаліе розмовляли на землі Валінору і котрі наставляли їх; а ва­лари неохоче розповідали про війни до приходу ельфів. І все ж елдари розказують, що валари, всупереч Мелкорові, завжди прагнули впорядкувати Землю й підготувати її до приходу Первородних. Вони творили сушу, а Мелкор нищив її; закла­дали низини — а Мелкор знову їх підносив; зводили гори — Мелкор же вганяв їх у діл; наливали моря — а Мелкор їх роз­хлюпував; і ніщо не мало спокою та не могло тривко зроста­ти, бо, тільки-но валари розпочинали працю, Мелкор нищив чи псував зроблене. А все-таки труди їхні не звелися нанівець; бо хоч ніде, в жодному твориві, воля та намір валарів не вті­лилися повністю, а всі речі за кольором і обрисами дещо відрізнялися від первинного замислу, Земля все-таки поволі набула форми і сталості. І так у Глибинах Часу серед безлічі зірок нарешті постала оселя Дітей Ілуватара.

Валаквента

СЛОВО ПРО ДІЯННЯ ВАЛАРІВ ІМАЯРІВ, ЯКИМИ ВОНИ ПОСТАЮТЬ У ТРАДИЦІЙНИХ ЗНАННЯХ ЕЛДАРІВ

Спочатку Еру, Єдиний, котрого ельфійською мовою величають Ілуватаром, сотворив із думки своєї айнурів; вони ж склали перед лицем його величну Музику. І в Музиці тій було закладено поча­ток Світу; бо Ілуватар зробив пісню айнурів видимою, і узрі­ли вони її, мовби світло у темряві. І чимало айнурів зачару­вала краса Світу і його історія, початок і розвиток якої вони побачили неначе у видінні. Тож Ілуватар перетворив їхнє видіння на Буття, і примістив його серед Порожнечі, й по­слав Таємничий Огонь пломеніти в серці Світу, і нарік той Світ Еа.

Тоді підвелися ті з-поміж айнурів, котрі побажали жити там, і зійшли у Світ на початку Часу; і саме їм випало збудува­ти Світ, працею своєю втілити побачене видіння. Довго тру­дилися вони на теренах Еа, значно розлогіших, аніж їх уявля­ють ельфи та люди, й от у призначений час було сотворено Арду — Земне Королівство. Тоді айнури прибралися в одіж земну, і спустилися на Землю, і там оселилися.

ПРО ВАЛАРІВ

Цих Величних Духів елдари назвали валарами, Силами Арди, а люди зазвичай величають їх богами. Є семеро Валарських Володарів і семеро валіер, Валарських Королев. Мають вони різні ймення: мовою ельфів Валінору, мовою ельфів Середзем’я, мовою людей. Ось імена Володарів у на­лежній послідовності: Манве, Улмо, Ауле, Ороме, Мандос, Лоріен і Тулкас; та імена Королев: Варда, Яванна, Ніенна, Есте, Вайре, Вана і Несса. Мелкора вже не згадують серед валарів, а ймення його на Землі замовчують.

У думці Ілуватара Манве та Мелкор