Читати книгу - "Сильмариліон"

фін- «волосся» — як у Фіндуілас, Фінґон, Фінрод, Ґлорфіндел.

формен «північ» (мовою квенья) — як у Форменос; синдарський відповідник — форн (також фор, фород) — як у Форност.

фуін «морок», «темрява» (гуіне мовою квенья) — як у Фуінур, Таур-ну-Фуін.

яве «плід» (мовою квенья) — як у Яванна; пор.: яванніе — квенійська назва дев’ятого місяця — та явіе — осінь («Володар Перстенів», «Додаток D»).

Примітки

1

Хоча багато міркував про це.

2

Гадаю, тут ідеться про фундаментальну проблему співвідношення між Мистецтвом (і Суб-творенням) та Первинною Реальністю.

3

Це не стосується Основоположника Зла: він був Згубою для суб-творчості, а отже, ельфи (головні представники суб-творення) були його особис­тими ворогами — особливим об’єктом його жадання та ненависті, — відкри­тими для його облуд. Їхнє Падіння відбулось у бік власництва та (меншою мірою) спотворення мистецтва владою.

4

Позаяк усе це має символічне або алегоричне значення, Світло — це такий прасимвол у природі Універсуму, що його важко піддавати аналізу. Світло Валінору (породжене світлом, яке існувало ще до всіляких падінь) — це світло мистецтва, не позбавленого сенсу, мистецтва, в якому речі трактовано вод­ночас із наукового (філософського) та образного (суб-творчого) погляду і яке стверджує, що вони однаково добрі та прекрасні. Світло Сонця (чи Місяця) Дерева породили лише після того, як їх забруднило Зло.

5

Звісно, насправді йдеться про те, що мої «ельфи» — це лише зображен­ня чи уявлення про частину людської природи, проте в легендах так сказати не можна.

6

У цьому місці друкарка пропустила кілька слів, наявних у початковому рукописі.

7

Елронд уособлює всю прадавню мудрість, а його Дім репрезентує Пре­мудрість — збереження в шанобливій пам’яті традицій добра, мудрості й краси. Це не місце для дії, а місце для розмірковування. Тобто місце, відвіди­ни якого передують діянням чи «пригодам». Воно може бути на прямому шляху до них (як у «Гобіті»), або ж звідти доводиться йти в абсолютно неспо­діваному напрямку. Наприклад, герой «Володаря Перстенів», утікши до Елронда від переслідувань тогочасного зла, змушений вирушити цілком в інший бік: піти і зустрітися віч-на-віч із джерелом зла.

8

Тут ідеться про те (це чітко видно пізніше в історії з гобітами, котрі на певний час отримують Перстень), що кожному «виду» притаманна природна тривалість життя, невід’ємна від його біологічної та духовної вдачі. Її немож­ливо збільшити кількісно чи якісно; тому затягування часу уподібнюється натягуванню тятиви все сильніше і сильніше чи «намащуванню масла дедалі тоншим шаром» — стає нестерпною мукою.

9

При написанні цього листа батько послуговувався початковою вер­сією історії правителів Нуменору, за якою Тар-Каліон (Ар-Фаразон) був тринадцятим, а не двадцять п’ятим Королем, як це стало пізніше.