Читати книгу - "10 успішних українських брендів"

У рекламі в мене було два вчителі. Лариса Осипенко, яка запросила мене в рекламу (я за це вдячний) і мій перший начальник Рейн Ііда, з яким пропрацював шість місяців, а дружу й досі. Він показав мені, що таке реклама і що здоровий глузд — це дуже важливо, що треба думати логічно про споживача, компанію, бути тверезим, а не романтичним.

І Юрій Когутяк зробив фантастичний внесок. Через те, як він зміг будувати компанії, керувати ними, ставити правильні стратегічні питання, красиво вибудовувати системний бізнес.

А далі — це життя, мої клієнти, співробітники, мої помилки і втрати.

— А чим для Вас є професійність?

— Це коли ти берешся за роботу й робиш її бездоганно або не берешся за неї.

— Є правила, які Ви не порушуєте?

— Ми не працюємо з тютюном.

— А з алкоголем?

— Працюємо.

— Чому?

— Мій дід помер від раку легень, і це пов’язано з палінням. Я бачив це все досить добре й не хочу нікого до цього призводити. А алкоголь — це суб’єктивно. Там треба бути з собою чесним.

— Але ж від алкоголю теж багато людей померло?

— Так, але я вважаю, що люди мають бути чесними з собою. Я іноді можу випити вина. Люблю віскі. Я маю право це рекламувати для таких, як я. Та якщо я не переношу тютюн у будь-якому вигляді, то не дозволю жодній із моїх компаній працювати з тютюновими проектами. Навіть якщо там будуть великі гроші, їм тут не раді.

— Що дає Вам щастя ?

— Рух, динаміка. Розуміння, що завтра буде краще, як сьогодні, і що ти щось створюєш. Ми довго обговорювали наше позиціонування компанії, і якщо увімкнути логіку, то йдеться про ефективність брендів. Про те, що бренди зростають, приносять прибуток. Але це точка входу. Точка виходу — це спільна з клієнтами творчість. Ми щось разом створюємо. Щось, що змінює компанії, змінює світ, людей. Тому наша сутність виражена фразою: «Create whatever — створюй будь-що». Саме будь-що, бо питання, що ти створиш, — суб’єктивне. Кожен має вирішити його сам. От Ви вирішили створити книжку — чудово! У Вас була думка, бачення. І Ви пробиваєте. Ви хочете одного дня отримати дзвінка від видавництва і взяти її до рук. Вона буде пахнути, буде фізичною. З кожного боку там будуть Ваш задум, Ваші зустрічі, Ваша особиста історія. Це буде Ваш внесок, який проживе вічність. Для когось ця книжка буде поворотним моментом у житті. Може, і для Вас. І це прекрасно. Мені не важливо, що хоче створити людина: чи вона хоче зробити пошту, яка буде кращою, ніж інші, чи хоче побудувати район. Ми є співавторами. Ми помічники, постачальники фарб для людей, які щось створюють. Ми хочемо бути співбатьками.

Sammy Icon

«Sammy Icon» — божественні шкарпетки. Гасло бренду претензійне, але не менш претензійні вимоги до якості та оригінальності продукції. Саме завдяки цьому «Sammy Icon» не тільки успішно конкурує на українському ринку, а й завойовує щоразу нові простори: Німеччина, Швейцарія, Нідерланди, США, Нова Зеландія. Загалом 16 країн. Це один із небагатьох молодих українських виробників, який регулярно світиться на виставках Західної Європи. Також «Sammy Icon» — символ мандрів, щоденного пошуку пригод і вражень.

Ще до того, як серйозно зайнятися бізнесом, Олексій Малицький, засновник «Sammy Icon», мав коники, пов’язані зі шкарпетками. По-перше, любив носити різнопарові, а по-друге, шкарпетки мусили бути кольорові та яскраві. Понад п’ять років тому знайти такі аксесуари, особливо якщо хочеться небазарної естетики, було зовсім непросто. 2012 року Малицький провів дослідження, і з’ясувалося, що 92% чоловічих шкарпеток українського виробництва на ринку були чорні, ще 4% — темно-сині, темно-сірі й темно-зелені, 2% — такі, що їх важко ідентифікувати, 1% — білі й, нарешті, 1% — яскраві кольорові. Ідея зайняти нішу, де не було практично нікого, приваблювала. Така ситуація стала однією з передумов старту «Sammy Icon», але про це трохи згодом.

92% чоловічих шкарпеток українського виробництва на ринку були чорні.

Олексій Малицький народився і виріс у Дрогобичі Львівської області, у родині підприємців. Після школи вступив до Києво-Могилянської академії, де вивчився на економіста. Бізнесом, якщо не брати до уваги ранні дитячі спроби, почав займатися у студентські роки. Разом із одногрупником він замовляв у Китаї пошиття шапок, шарфів та рюкзаків і продавав їх в Україні. Цей проект живе й досі, речі продаються під брендом «5000 Миль».

Щороку взимку Олексій збирається з партнерами, щоб обговорити нові ідеї для бізнесу. У кожного по кілька пропозицій, і при зустрічі хлопці розповідають про них, обговорюють та відсіюють, допоки не залишиться одна. У «фіналі» 2012 року партнери вибирали з-поміж можливостей виготовляти шкарпетки або навушники. Перемогли шкарпетки.

* * *

Для старту бізнесу необхідні були макети дизайну та фабрика, яка би задовольняла високі вимоги хлопців до якості й водночас давала б змогу шити невеликі партії шкарпеток. Із дизайном проблем не було: Малицький просто намалював на комп’ютері такі шкарпетки, які сам би хотів носити. З фабрикою складніше. Олексій обдзвонив близько півсотні виробництв, але від усіх отримав відмову. «Дивилися на наші дизайни, — розповідає Малицький, — і казали, що для дівчат вони занадто яскраві. А ми ж тоді робили тільки для чоловіків! Чи була ситуація, мовляв, я вам дам гроші, просто не робіть цього. Навіть пропонували шити такі самі, тільки чорні».

Врешті, за порадою родичів, Малицькому вдалося знайти у Львові виробництво, де йому дали доступ до обладнання й сказали: «Роби». Річ у тім, що неможливо було просто прислати макети дизайну й отримати такі шкарпетки, як треба. На фабриці за довгий час склалися традиції, як робити той чи той продукт. Якщо потрібен інший результат, аніж досі, треба втручатися ледь не в кожен етап роботи. До того ж на кожному етапі необхідно стежити за багатьма параметрами машини. Якщо не втручатися, запевняє Олексій Малицький, перша шкарпетка буде значно відрізнятися від сотої. Тож молодому підприємцеві довелося переїхати до Львова й самому вчитися тонкощів ремесла, вигадувати, як можна покращувати продукцію. «Кажеш: давайте зробимо так, — пояснює Малицький, — а тобі відповідають: «Ти що, пацан, я це роблю вже 15 років. Закрийся». Та коли ти місяць стоїш із людиною (умовно — це жінка років 50-ти) і вона бачить,