Можеш робити все, тільки не відчиняй двері в комірчину

Жорстока й темна сторона української міфології в сучасному авторському баченні. Хоча казки люблять усі, але потрапити в неї по-справжньому жахливо. Особливо, якщо це казка про стару злу відьму-людожерку. І навіть цілого чаклунського шабашу може виявитися замало, щоб здолати її. Ніколи, ніколи не йдіть по пряниковому сліду.

Вона прийшла на прийом, але не до лікаря… Її чекала зовсім інша реальність. Студена кімната, лікар, чи то чоловік, чи то істота, погляд, що проникає в глибину душі, і питання, яке змусить задуматися: "А чи ти взагалі щаслива?" Сліди від таємничих поглядів, сумнів в тому, що є реальним, і боротьба між бажанням втекти і залишитися. Містичні відчуття, що

-Він утік! -Ну що ж - сказав вождь- В погоню. Влаштуймо на нього полювання. -Тут хто на кого ще полюватиме.

- Як ти змерзла! Випий вина, зразу попустить. Аліса машинально простягнула руку і, намагаючись вгамувати тремтіння і не розлити напій, піднесла келих до губ. Вино було теплим, густим, терпко-солодким і обпікаючим. Воно пахло медом, травами і… кров’ю? Чомусь Аліса була впевнена, що вона є у напої, але вже не могла зупинитись. Було у вині щось настільки смачне, що

Жорстока й темна сторона української міфології в сучасному авторському баченні. Карпати, початкок 20 століття. Молодий чаклун з Польского Дому Каббали полює на лісову викрадачку дітей, щоб здати экзамен на зрілість і ще не знає, з яким злом йому доведеться зіткнутися.

Він опинився у пастці і почав молитися. Тільки, чи тому богові?

Коротка містична драма про кохання, що виходить за межі життя. Коли Еліанор померла, світ Габріеля занурився в темряву. Він не міг спати, не міг їсти, лише блукав пустим будинком, де кожен куточок нагадував про неї. Але одного разу, серед тиші ночі, він побачив примарне світло… І з того моменту реальність почала розчинятися в примарних видіннях. Чи це лише гра уяви

Кожна подорож – це вибір, навіть якщо здається, що вибору немає. Кожне відображення – це питання, навіть якщо здається, що ти вже знаєш відповідь. «Антрекот із окуня» – історія, що рухається, ніби авто в тумані: впевнено, але без гарантій, що попереду дійсно є шлях. Як сказав би герой цієї історії: «Оповідання, як життя – береш його, сподіваючись зрозуміти суть, а в

З Марго ніколи не ставалося нічого дивного, і відбутися не може, і саме страшне що їй загрожує, це літній місяць в глухому селі, якого немає на жодній карті. В старому будинку біля самого лісу, з глибини якого кожної ночі в село приходить воно - чи вона? - І кличе, щоб забрати з собою. Чи зможе хтось вирватись з її полону?