Панас Мирний – це один із найвідоміших українських письменників. Часто він писав про соціально-побутові та історичні події. Цей твір був випущений в Женеві, він розповідає про українське село, де трудяться прості люди, яким відомі різні емоції та звичайні людські переживання. Читати скорочено книгу «Хіба ревуть воли як ясла повні» Панаса Мирного можна у нашій

Микола Куліш – це видатний автор та письменник в історії української літератури. Він написав не один десяток цікавих, а головне, правдивих творів, які відображають сутність української самобутності. Читати скорочено книгу «Мина Мазайло» Миколи Куліша можна у нашій віртуальній бібліотеці. Весь твір та його ідея спрямовані на те, щоби показати протидію простих селян

“Осінь” — вірш Володимира Сосюри.

Вірш «Іван Підкова» Тараса Шевченка – відома історична поема, в якій автор виклав свої думки з приводу героїчної епохи козацтва. В часи, коли жив автор, козаччина пішла у минуле, їй на зміну прийшла інша історична епоха, проте це не змінило ставлення народу і творців до неї. Міфи та легенди про козаків є і будуть одними з найпопулярніших мотивів в творчості. Зокрема,

“Лось” Євгена Гуцало. Приємного читання!

Вірш «Садок вишневий коло хати» Тараса Шевченка наскільки відомий, що важко згадати більш популярний та знаний ліричний твір серед класики української літератури. І цей твір не дарма має всю свою славу, адже він змальовує наскільки милу, тиху та спокійну картину просто радісного життя, що неодмінно хотілося б зануритись у неї самостійно. В центрі твору – українська

“Дивак” від автора Тютюнника Григора Михайловича. Приємного читання!

Вірш «Осінь-маляр із палітрою пишною…» Максима Рильського – ода природі та її красі в найрізноманітніших обличчях. Рильський був в тій когорті письменників, що присвятили свою творчість оспівуванню краси рідної природи, з усіма її барвами та красою, яку вона здатна показати. Намагаючись показати читачеві всю красу осені, як пори року, письменнику вдалося зобразити

Остап і Соломія закохані одне в одного, проте їм судилося жити у тяжкі роки, коли «вільний дух народу ще тлів під попелом неволі». Злий пан віддає Соломію заміж за нелюба, а Остапа відправляє у рекрути. Остап зважується на втечу, а Соломія, перевдягнувшись у молодого парубка, також слідує за ним. По дорозі вони зустрічають інших знедолених людей, котрі шукають волі,

“Не бував ти у наших краях!” Павла Тичини. Приємного читання!