В Овідієвих «Метаморфозах», поемі, яка чи не найщедріше живила європейську літературу, мистецтво, культуру загалом, із первісного хаосу, в низці міфологічних образів-перевтілень, постає перед читачем упорядкований світ і найдивніше в цьому світі творіння — задивлена в зоряне небо мисляча людина.

Прокинувшись після довгого сну, середньовічна європейська наука відкрила для себе широкі обрії давньогрецької наукової думки і першим серед найвеличніших вчених античності проголосила Арістотеля (384–322 рр. до н. е.). Саме його твори з різних галузей науки стали фундаментом нових знань людства. Але жоден з його творів за впливом і популярністю не може зрівнятися з

Платона (427—347 рр. до н. е.) вважають не тільки філософом, але й великим письменником античності. Найбільш він прославився як майстер діалогу. У видання ввійшли вибрані діалоги, а також монологічний твір «Апологія Сократа». Розмову в більшості діалогів веде вчитель Платона Сократ, який невимушено приводить співбесідників до глибоких філософських висновків і

«Любовні елегії» («Любощі») й «Мистецтво кохання», як і «Метаморфози» та «Скорботні елегії», — найпопулярніші твори видатного римського поета Овідія. Тонкий гумор, проникливий психологізм, живі сценки з тодішнього життя і блискучий вірш упродовж віків привертають увагу читача й надають цим творам непроминальної цінності. Український переклад (перше видання — 1999

«Метафізика» — один із головних творів Арістотеля, який є точкою відліку філософської традиції метафізики. У ньому Арістотель викладає свою «першу філософію», яку він так називає тому, що вона займається пошуком причин всієї дійсності. Крім того, «Метафізика» є першою систематичною історією філософії, оскільки Арістотель робить «огляд» думок попередніх мислителів,

Книжка знаного німецького дослідника науки та культури Вольфґанґа Шивельбуша присвячена не так історії найвідоміших і найуживаніших спецій, як-от перець, чай, кава, тютюн тощо, як тому впливові цих засобів насолоди, який вони справляли протягом віків, починаючи від доби Середньовіччя, на загальний поступ людства, тому особливому місцю, яке вони посідали в культурному

«Отець гуманізму», один з найосвіченіших інтелектуалів своєї доби, славетний латиніст, прихильник свобод і республіканських вольностей, що дружив з тиранами та монархами, Франческо Петрарка (1304–1374) за життя часто думав і писав про смерть, а слави у віках зажив як неперевершений співець кохання. «До нащадків моє послання» (1350) — автобіографічний твір, своєрідний

Тоніно Ґверра, проза якого стояла за культовими фільмами Ф. Фелліні, М. Антоніоні, А. Тарковського, є також автором новел, де поєдналися глибина й лаконічність східної притчі з несподіваністю європейського сюрреалізму. Його діалектна поезія змусила читати романьйольською всіх інтелектуалів Італії. Блискучий і самобутній художник, він змінював світ і людей навколо

Українською «Мистецтво війни» Сунь-дзи тлумачиться вперше. Перекладач, історик філософії Сходу, переконаний, що філософсько-стратегічний твір давньокитайського воєначальника та викладені в ньому ідеї і поради стосуються не лише стратегії бою і завоювання, але й усієї діяльності людини, зокрема й бізнесу.

До збірки входять твори Андре Моруа, в яких розкриваються естетичні погляди видатного французького письменника-реаліста. Особливу увагу приділено вивченню і популяризації митцем російської класичної літератури, зокрема вміщено уривки з його твору «Тургенєв», із статей, присвячених світовому значенню творчості Льва Толстого, а також нарис про А. Чехова. До книги