Що, як свої тексти письменники створюють не самі, а лише «приймають», як антени, вказівки своїх «донорів» із таємничої Країни задзеркалля? Та й хто такі ці донори? Захоплива містично-фантастична історія про те, звідки і якою ціною приходить натхнення!

Книжка ця ніколи не видавалась на Землі. А до цієї жахливої катастрофи жоден землянин навіть не здогадувався про її існування. Але це аж ніяк не применшує достоїнств книжки. Без перебільшення можна сказати, що «Путівник» — найкраща з усіх книжок, що були видані видавничим об’єднанням сузір’я Малої Ведмедиці. Мене беруть сумніви, що хтось із землян чув про це

У далекому Темнолісі, де ростуть дуби-кривавники та сон-дерева, де живуть гобліни та живолупи, мегери-печерниці й інші химерні створіння, родина лісових тролів дала притулок синові капітана небесних піратів, якого згодом назвали Живчиком. Він жив як звичайний лісовий троль, допоки якось не збився зі стежки та не опинився наодинці з підступним і непривітним

Як воно, коли в тебе відбирають майбутнє? Коли одного дня ти усвідомлюєш, що власне життя — лише ілюзія, а світ сповнений брехні? Залишається лишень грати за правилами, навіть якщо їх встановлюєш не ти. Навіть коли це твоя остання гра. Залишається тільки пройти крізь лабіринт, аби віднайти Елізіум і звільнити душі всіх убитих до тебе. …Вона має на все два тижні. Лише

Темноліс, Каменосад, Крайріка… Нижнє місто і Санктафракс… Назви на мапі… Та за кожною з них криються тисячі історій — як занотованих у стародавніх сувоях, так і переказуваних із покоління в покоління — історій, що їх переповідають ще й нині. Подана нижче — лишень одна з них. Ілюстрації Кріса Рідела З англійської переклав Анатолій Саган

Дивні часи настали у Санктафраксі. Страшна посуха і кам’яна пошесть прикували до землі повітряні кораблі. У підземеллях Нижнього міста орудує молотоголовий гоблін Титуґґ. І хоча небо ще патрулюють Бібліотекарські Лицарі, жителі Санктафракса передчувають катастрофу. Лише спілчанського голову і Найвищого санктафракського Академіка Вокса це не лякає. Усіма забутий і

Світокрай переживає не найкращі часи. Зникло летюче місто Санктафракс, а нову летючу скелю ушкодила «кам’яна хвороба», що знищила усі літай-камені. Відтепер спілчанські кораблі втратили летючість і разом зі своїми командами опинилися на землі. Тим часом у Темнолісі узурпатор Вокс Верлікс вигнав із Нового Санктафракса Найвищого Академіка і захопив владу. Тепер він за

Найвищий Академік летючого міста Санктафракса Лініус Паллітакс заприсягся для загального добра об’єднати небознавців і давнішніх вигнанців-землезнавців. Для цього йому негайно потрібен помічник для владнання надзвичайно важливого і таємного доручення. Проте Найвищий Академік навіть не здогадується, що його справа може вартувати життя не лише йому, а й його дочці

Один із найгрізніших штормів загрожує знищити летюче місто Санктафракс. Єдиний, хто знає про страшну небезпеку, — юний капітан повітряних піратів Живчик. Але його корабель «Позасвітній гарцівник», потрапивши у саме серце Матері Бур, розлетівся на друзки, членів екіпажу розкидало по Темнолісі, а сам капітан втратив пам’ять. Здавалося, що порятунку сподіватися нізвідки

У Меґ Фінн проблеми. Пекельні проблеми. Після того як померла її мама, вітчим вижив Меґ із дому. І тепер вона волоцюга і малолітня злочинниця. Після невдалої спроби пограбувати квартиру пенсіонера Меґ та її напарник-грабіжник, Ригачка, вскочили у справжню халепу. Душа Меґ може потрапити і до раю, і до пекла. Шанси рівні. Пекло змагається за неї з усією підступністю.