- Підійди, - хрипкий шепіт, який пробирає до мурашок і змушує кров холонути в жилах. - Ближче, - дихання збилося і мені хотілося бігти геть, тільки б якомога далі від нього. Я не могла йому відмовити, не могла йому опиратися. - Ти виконаєш кожен мій наказ, вгамуєш мою спрагу, втихомириш апетит! Ти виконаєш все, на що вистачить моєї фантазії! Його рука доторкнулась

Новорічний бонус до роману "Не моя". Попереджаю - ДУЖЕ НОВОРІЧНО ТА ВІДВЕРТО!))) За допомогу у перекладі щиро дякую Валентині!

Він: Я звичайнісінький хлопець. Ви ніколи не помітите в мені вади. Навіть якщо візьмете мікроскоп – не вийде. Я працюю, як і ви; я тусуюсь так само, як і всі... все як у всіх, крім одного «але»: в одній із кімнат своєї квартири під замком я тримаю дівчину. Вона: Як часто ми помиляємось? Я гадала, знаю його. Мені здавалося, я вмію розумітися в людях. Виявилося — ні!