read-books.club » Фентезі » Право на життя, Горобчик Кім 📚 - Українською

Читати книгу - "Право на життя, Горобчик Кім"

21
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Право на життя" автора Горобчик Кім. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Право на життя, Горобчик Кім» була написана автором - Горобчик Кім, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Фентезі".
Поділитися книгою "Право на життя, Горобчик Кім" в соціальних мережах: 
При написанні цієї книги я плакала. Випадково видалила повністю написану книгу. Довелося відтворювати по пам'яті.  Потім боялася її викладати. Знову плакала....  Весь сюжет в книзі моя фантазія. Тож прошу  вибачення якщо у когось з вас виникне відчуття збігу з реальним життям.  Це лише фантазія яка простимульована реаліями нашого сьогодення.### Фото на обгортку скачене з інтернету.### Дякую автору фото.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:
1

Я голосно гримнула дверима рідного будинку чим  привернула увагу всією родиною. 

Брати з батьком дивилися футбол, а мама готувала вечерю.


 

-          Що знову сталося?- запитав брат.

-          Мене вже він дістав! 

-          Ти про Мирона? 

-          Так. Що ви знову не поділили? – запитав Корній,  мій старший брат.

-          Твій друг знову простягав  руки. Він...

-          Дай владою тебе, або за руку намагалися взяти, або обійняти, а ти знову кіпішуєш. 

Я не буду знову сваритися з другом через те, що ти не вмієш мовчати та перетерпіти.

-          Тож я ще й винна?! Прекрасно. – я хотіла піти геть, але мені ніхто не дав.

-          Доня ти реально вже перегинаєш іноді  треба промовчати.- сказав тато

-          Дитинко може тобі пропити заспокійливе?

 Ти щось сильно нервова, я не думаю, що Мирон, аж так сильно тебе образив напевне ти сама перша почала.

 Ти часто не чуєш свій тон. – я не хотіла грубити мамі, але й мовчати не планувала.

-          Я не перегибаю я ненавиджу коли порушують мої кордони. 

-          Які кордони? Ти реально дістала. Вічно ти начудиш, а нам з малим розгрібати. – роздратовано промовив старший  брат.

-          То не розгрібайте!!! – мене починало не на жарт злити ця розмова.

-          Напевне прийшов час тебе навчити відповідати за свої дії та слова.

 Від  сьогодні ти сама по собі. – невдоволення буркнув брат. Видно що він намагається стримувати себе, щоб не переходити на крик. Повинна визнати у нього контролювати свої емоції завжди виходило краще за мене. Я ще з раннього дитинства була геть відкритою книгою всі емоції на показ.

 Ну немає у мене тої жіночої мудрості та хитрості про яку мені завжди торочила мама.

-          Чудово.

 Знайшла спокою в  рідному будинку знову мене крайньою роблять. -я пішла до кімнати та на вечерю не вийшла. 

Мама таки принесла мені пігулки. І нагадала як їх пити. 

Я покрутила блістер  в руках і кинула в шухляду. 

Я тоді ще не знала, що брат і дійсно  доволі часто прикривав мій зад і мене часто не чипали лише, тому що боялися братів. Але  цю зиму  я однозначно не забуду вона поділить  моє  життя на до і після. 

Я вже два дні до ладу не говорила з братами та батьками. 

А в вечері  пішла сама на дискотеку.  

На якій всі почали перевіряти правдивість чуток, що досить швидко ширилися в нашому маленькому селі. 

Вже декілька днів всі обговорювали те що мене брати більше не захищають. 

 Я вже говорила що село у нас маленьке і всі один одного знають тому таку новину знали вже всі. 

 Причому сто разів перекручену.

-          Привіт мала.

 Ти вже заспокоїлася? - знову він простягає  руки. Він по суті й дійсно не переходить грані, але мене, аж трусить  від його дотиків і  не покидає бажання помити  руки після його дотиків. Неприємне,  ні навіть огидне  тремтіння починається.

-          Ти так тремтиш я навіть збудився. – і сталося те чого я так вперто намагалася уникнути він починає лізти цілувати. 

Я відпихаю його, але він вище на голову від мене. 

І важче  кілограмів на 20. 

Я намагаюся уникнути поцілунку і чую десь за кроків десять голос брата. Мирон  теж чує і різко відривається від мене. 

 Я жадібно  хапаю повітря, адже     не дихала під час тих тортур під назвою «наш перший поцілунок»  Від мене відходять і йдуть на зустріч брату він до речі теж покинув друзів і йде до нас.

 Я зраділа зараз брат захистить. Але не так сталося, як гадалося. Від почутого я втратила змогу говорити і як я пізніше дізнаюся не лише її.

-           Привіт.

 Я її не читав вона сама....- почав тараторити Мирон.

-          Мені все одно. 

Вона дівчинка доросла справитися сама.- говорить брат і впритул дивиться на мене, покидьок. 

Я розгубилася, але взявши себе до рук кивнула. 

 На обличчі залицяльника була гамма емоцій. 

Він почав так дивно посміхатися та облизавши губи, але пішов геть разом з братом. 

Вечір був зіпсований, тому  що  Мирон  не давав мені проходу. 

Я повернулася додому дістала заспокійливе і випивши дві пігулки лягла спати.

 Я тоді ще не знада що  найкраще частина мого життя була вчора.


 


 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Право на життя, Горобчик Кім», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Право на життя, Горобчик Кім"