Читати книгу - "Ніч напередодні Гелловіну, Елізабет Броун "

Якщо зараз почати говорити про те, з чим у людини може асоціюватися така країна, як Мексика, можна почути такі відповіді:

- Яскраві сомбреро, кактуси, веселий народ, у якого завжди буде настрій на веселі танці.

- Давні руїни, неймовірна кухня, культура.

- Білі пляжі, курорти, є неймовірні енергетичні місця для поповнення сил.

- Їхнє святкування дня мертвих, традиції на цей день. Вшанування людей, яких давно немає з ними.

Якраз остання відповідь – одна з головних моментів цієї історії про святкування цього сумного та атмосферного свята. Сподіваюся, після прочитання цієї книги у вас не буде сумнівів, що це надзвичайно спокійне свято, яке поєднує світ живих і мертвих.

Це був звичайний ранок у Мексиці. На одній з найвідоміших вуличок міста розмістилося невелике помешкання, де жили звичайні мексиканські родини, серед них й сім’я Ернандес з великими історичними коренями. Ця прекрасна й дружня сімейка з помешкання «Добрі та уважні» була досить відомою завдяки людям, які були пов’язаними між собою: дідусь Сантьєго, у якого з дитинства була пристрасть до малювання й пісень, тому в молодості він був дуже відомим співаком, до якого на концерти приходило пів міста. Бабуся Долорес у тринадцять років вперше публічно станцювала досить складний танець, після чого стала частим гостем різних фестивалів та врешті решт вийшла у чемпіони, від чого отримала дуже багато нагород та стала зірковим танцюристом. Мама Лоліта від дідуся навчилася малювати та писала книги, які довгий час були дуже популярними. Тато Фернандо гарно співав, отож був особливим та поважним гостем на заходах, де людей треба було розважати, співаючи пісні. Їх дочка Сельма, яка була дуже схожою на обох стала їх справжнім подарунком від Всесвіту. Бо кому ще може так пощастити, як цій сімейці, де кожен з них чимось відомий?

Це був тиждень напередодні Гелловіну. У Мексиці його святкують, як день мертвих, вшановуючи пам’ять родичів, яких давно немає з ними. Родина Сельми була надзвичайно великою й відомою, але кожен, як би гарно не жив, як би не насолоджувався життям, якось дуже дивно виходив у світлі двері з нескінченним шляхом. Селлі була дуже гарною дівчинкою, яка любила читати книжки, особливо містичні, гарно співала й обожнювала танцювати. Її батьки привчили її до вільного вибору своїх хобі, щоб їхня донька розвивалася та могла обрати те, що їй подобається найбільше. Бабуся Долорес крім танців ще захоплювалася в’язанням. Складно було не помітити вдома її старання: підставку під чашки, велику в’язану картину у її кімнаті, ялинкові іграшки – цій пані не можна казати, що вона щось ще не в’язала, бо потім ви навіть не зможете витягнути її з кімнати. Отож, Сельма не рідко теплими вечорами сідала й разом з бабусею вивчала техніки плетіння, після чого її вироби ставали  точнішими та витонченими.

У дівчинки було не дуже багато друзів, проте одна її найкраща подруга була вірнішою людиною у її житті. Вони разом ходили на гуртки, у школі допомагали одна одній, та в цілому непогано товаришували.