Читати книгу - "Одного разу на морі , Юлія Вирва "

РОЗДІЛ 1

Майте досить мужності, щоб довіритися ще раз. 

Ще раз - і назавжди. 

                                        Майя Енджелоу 

Це буде звичайна історія про сильну й красиву жінку, яка працювала в кав'ярні, а у вільний час записувала свої пісні на студії звукозапису в містечку Медунець на Львівщині. Хотіла залишити свій скромний слід в сучасній українській музиці. Співати любила змалку та батьки не схвалювали доньчине захоплення і віддали вчитися на кухаря. Дівчина покірно відівчилася в кулінарному коледжі три роки, після чого вирішила підкорити Львів. Та їй це не вдалося з першої спроби. Її звати Леся Барабаш. Їй 31. Вона занадто сильно любить самотність й каву. А ще мріє побувати на морі. На справжньому великому синьозеленому соленому морі. Як очі в її улюбленого актора Тревіса Фіммела - зірки серіалу,,Вікінги''. Тепла вода заколисує свідомість і дарує довгожданний спокій. Те, що лікар прописав. Те, чого насправді прагнула душа. 

Її життя було схоже на чорно- біле кіно. Таке ж німе й тихе. Переживши досвід співзалежних стосунків вона дала собі обіцянку більше ніколи ні в кого не закохуватися. Але ж є  неписане  правило всесвіту - ніколи не кажи ніколи. Завжди вийде так як треба. Черговий цінний урок. Крім того відвідує психотерапевта, щоб частково вилікувати свої дитячі психотравми. Батьки загинули в ДТП. Брат Станіслав служить на фронті. Типова картина наших днів. Всюди біль, страх і неспокій перед майбутнім. Чи настане воно для всіх українців? 

Вона настільки поринула в задуму, що прослухала замовлення відвідувача й змушена була перепитати. 

У вас усі такі глухі? Я не збираюся повторювати замовлення. Не можете працювати, то так і скажіть. Я... Я... Я ненавмисно. - пробелькотіла вибачення і впала на підлогу, ридаючи.  Чоловік розвернувся й пішов. В той день Лесю остаточно звільнили з роботи, навіть не заплативши відступні. 

                                   ********************* 

Опинившись вдома жінка довго плакала у ванні. Ніби хотіла зі сльозами викплакати усі непрожиті  емоції. Життя виявилося занадто жорстким й непередбачуваним для неї. Вона ніби знову опинилася в школі, де ровесники булили її за зовнішній вигляд і поведінку. Діти та підлітки часом бувають занадто жорстокими. Навіть більше, ніж дорослі. І це лякає. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍