read-books.club » Інше » Збірка за 2023-24 українською, Кірш Лі 📚 - Українською

Читати книгу - "Збірка за 2023-24 українською, Кірш Лі"

19
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Збірка за 2023-24 українською" автора Кірш Лі. Жанр книги: Інше / Поезія. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

0
0
00

Кірш Лі
Електронна книга українською мовою «Збірка за 2023-24 українською, Кірш Лі» була написана автором - Кірш Лі, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Інше / Поезія".
Поділитися книгою "Збірка за 2023-24 українською, Кірш Лі" в соціальних мережах: 
отсутствует

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:

Збірка за 2023-24 українською _ Кирш Ли

------------------------------------

виходь із туману,

руку мені простягни, -

будемо з оглядкою вибиратися

із цього клубовиння хтоні;

не сковзни

з обриву в річки молоко, -

там аж занадто тих,

з ким нам не по дорозі;

в кишені є і гребінець,

й рушник,

і приказка, не казка,

старою мовою як заклин;

тримайся на купинах посеред болота -

ліхтар і палиця нам на допомогу;

кріпися,

ще так багато чудовиськ і потвор

на тому кінці голки,

вбитої у подушку із моху,

а між кисельних берегів

річка Смородина у потойбіччя;

нам тільки б дістатися

хоч до узлісся,

і перелісками, через струмки,

- додому, де казки дитинства

вже не такі страшні.

-------------------------------------

Меланхолічні гойдалки скриплять

як крик сорочий,

звісно, на своїй печалі

звисати зручно головою вниз

і сльози горошинами смути,

зливати на груди землі, -

виростити звідти гіркоту трав,

жмут бур'янів туги,

щоб величезне поле

ніхто не міг так просто перейти.

Пісок годинника крізь пальці.

марною тратою, - мені під ноги

струмує золотом дурнів

і перетворюється на хиткі піски.

Горе мені, горе, -

в заціпенінні смутку

здатися, і за волосся не схопити,

щоб витягти із колби

щільної суспензії

журби, скорботи та туги.

Цілющих ляпасів

ціну

я зараховую.

Тільки б вистачило сил.

----------------------------------------

За глісадою зниження

котиться ком календарних листків,

гнеться карниз застарілий,

мізгир тке тенета в одному з кутів,

неминуча зміна сезонів

встановлює очевидне

як банальний закон.

Але ми молоді, надто дурні

визнавати неминучість,

рвемо анкети довірливо,

і пускаємо клаптики

легковажно за вітром,

хід долі залишаючи на самоплив.

Ми у просвіті листя

побачимо передзахідний спокій,

а в розлуці -

у розлуці надію,

навіть якщо вона шелестяча,

всього лише, стомлений,

низько

що припав до землі

в'янучий, листопадний слід

гордовитої осені,

поки що нескінченних років.

----------------------------------------

із Божевільним Капелюшником

прогулянки,

з витонченою балаканею, -

про те, про це, про п'ятий день творіння,

про ціну на бакалею,

про забаганки верстальників газет,

про страйки міри почуття,

про більшості смаки та про ціну на нафту,

про гамму кольору багатоликих кварків,

і чи був Данський принц

спадкоємцем справжніх королів,

наскільки впав метеорит фатально

в районі Мексиканської затоки,

навіщо пишному джмелю

скидати твердження

цілком собі стійкої

теорії польоту,

і де проходить лінія розділу

і траєкторія мерехтливої зорі,

готової зірватися униз

у день, коли народиться звичайний геній

і все це нам пояснить, по-простому.

------------------------------------

по периметру залізних дверей

проростає хміль та плющ,

сонною силою зачарований,

колискової з тихих вуст -

вісником зарослих стежок,

та занедбаних алей,

біля мшілого колодязя, -

де слова

уходять

в порожнечу, -

сонця мені виростити

із загрудиння мови

сміти і змогти,

лозу вплести та луну зловити

що злетіла,

ніби звістку,

що є хтось живий.

Я слова виковую прямо в горлі,

та привчаю жорстку вдачу,

- починать усяку справу треба добрим словом,

і завжди, віддячувати всім.

----------------------------------------------

зима розпласталася верстами білих полів,

відзначена мітками чорних граків,

здається мені, що набіло

жити простіше,

але цього ж вечора

шалено

чернетку деру,

мараю чорнилом

незайманість чистих листів

і в завіконні сумую

по білизні засніжених вулиць.

чекаю невимовне, світле диво -

м'яких котячих кроків

навколо двору -

змови чаклунської письменами слідів

по засніженій вулиці

над чинною долею,

відьомській наговір

біля порога,

щоб це невиразне небо

не

перекинулося ниць.

Видих. Соромлю погане,

бабусю-травницю

подумки привітаю

берегинею роду,

і осяяна світлом звідти,

нитку просту в'яжу вузликом

на двері,

за якою повернусь.

Неодмінно.

-----------------------------

а за горою гора, і за бідою біда,

мій старий плат прикриє безсоромно

обмін дивацтв

взаємний, безперервний, -

як крутійський роман

двох незнайомців,

що у відсутності один одного

продовжують цю мить від

легкого напівзітхання

до вини,

що стискує грудну клітину,

в якій уривками клекоче птахом

найуразливіший

серцевий ритм,

і от нема кінця, і меж нема, -

адже за горою знов гора, і за бідою теж біда,

а за прощанням - є туга,

та сподівання зустрічі,

хоча б в далекій, горній височині...

------------------------------------------

ти знаєш, любий, -

звістку з гілкою оливи

мені хтось залишив

десь позавчора, – я свій ковчег відкрила

навстіж, всіх звільнила,

ступаю по землі як та нова весна,

я втілююсь даремно,

мабуть, -

намацую кінець тонкої стрічки

і завмираю перед тим, як потягнути, -

мені так страшно, віриш?

мить самоцінна

стислою межею,

як крапелька, що тільки

що стекла по гілці, й далі,

під ноги, по землі,

дзвінкою іскрою

примари не вловимій,

напівпорожній келих залюбки наповнить

уявним змістом

з легким градусом

бурштину золотого,

а я як в кокон загорнусь

в збентеження, як в шовк.

Мені так страшно, милий.

-------------------------------------------

безглузда метушня -

ніби полин біля вікна, ніби і не потрібен,

але хитається вітром, кидає своє насіння,

день за днем проводжає

таких як і сам,

шестернею чіпляючи рух

величезного колеса -

колісниця світів підминає

і слід, і дорогу,

і мене під собою, - а пилок від

безпристрасних квітів

осідає безпам'ятним сном,

вистилаючи свій культурний шар,

випадаючи осадом неупередженої пам’яті

тортурів і смут,

гулянь навкруги,

розправляючи на площині

тверді земної

безкінечно скасований палімпсест.

------------------------------------------------

Знайти свого, -

у сліпоті, у темряві,

не знаючи хто він і де,

ковзаючи слідом,

шовковистістю ниточки,

з'їжджаючи по струнах від до і до сі,

стираючи підошви з вічного чавуну,

з палиці в стилос вибиваючи час -

ми шукаємо вперто, беззвучно шепочемо:

"я знаю, ти є, десь там і коли,

ми зустрінемося десь, я впізнаю тебе..."

Знайти щось своє, та когось -

посеред всіх

просторів й світів,

і в безодні часів не стекти

невловимим піском,

не здатись на милість

спокою побуту,

з упертістю навіженого

слідувать вірі, що свій -

він знайдеться, він теж йде назустріч,

пробивається теж,

в коловерті незліченних доріг

не зупиниться,

не заблукає, -

та стрілки годинника

зімкнуться на мапі,

де нам призначено

возз'єднатися,

зі швидкістю різною

вийшовши з крапок населених міст

несумісного у площині

надто довгого алфавіту.

-------------------------------------------------

якщо стане питання -

врятувати тебе або світ,

я замру на деяку мить

пронизливо ніжно зі

смутку чогось нерозв'язного -

адже ти спитаєш

потому -

що ж робити нам

в світі, якого немає,

а є тільки ми, -

і посміхнешся у відповідь,

дивлячись

1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Збірка за 2023-24 українською, Кірш Лі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Збірка за 2023-24 українською, Кірш Лі"