Читати книгу - "Тенета кохання. Ігри пристрасті, Оксана Мрійченко"

Зосередитись вже не виходило, тому Софія відкинулася на спинку свого крісла і втомлено заплющила очі. На календарі був лише вівторок, але дівчина вже почувалася вичавленим лимоном. Можливо цьому сприяла похмура осіння погода, яку приніс у столицю кінець жовтня. А можливо причиною було те, що робочий день в редакції журналу «Столичний вісник» вже давно закінчився і всі співробітники розбіглися додому.

Софія знову перемкнула увагу на текст статті, яка була відкрита на екрані ноутбука. У матеріалі йшлося про відомого столичного бізнесмена. Цими вихідними Софія упіймала його в одному з клубів з новою пасією. Стаття обіцяла стати сенсацією серед шанувальників світської хроніки і Софія затрималася на роботі, щоб дописати її. Навіть вечерю замовила в офіс. Проте сили скінчилися раптово і здавалося, що доробити матеріал вже не вийде. Софію це дратувало. Вона втомлено перевела подих і почула у коридорі цокіт підборів.

— А хто це тут у нічну зміну працює? — біля відчинених дверей кабінету з’явилася симпатична білявка в короткій куртці та чорній шкіряній спідниці, яка відкривала її стрункі ніжки у високих чобітках. — Софія! Ночувати тут будеш?

— Може й буду, — Софія кинула на неї невдоволений погляд. — Чому ти тут, Нінко? Дев’ята вже.

— Телефон забула, — Ніна підхопила свій телефон зі столу, який стояв поруч зі столом Софії і зиркнула на екран її ноутбука. — Оу, нова сенсація?

— Ти заважати прийшла?

— Чого ти колюча така? — Ніна ображено надула губки. — Я ж просто спитала. Твоя колонка світської хроніки цікавезна.

— Дякую. Твоя рубрика кулінарних рецептів теж нічого.

— Запрацювалася ти зовсім. Ходімо звідси, — Ніна хитро примружила свої сірі очі. — Я от в клуб збираюся. Потанцювати, розслабитись.

— Мужика підчепити, — з посмішкою додала Софія, зиркнувши на її коротку шкіряну спідницю. — Лише вівторок. Вже нетерплячка, Нінко?

— Душа вимагає свята, а тіло сексу. Корисно для настрою. Гайда зі мною.

— У мене ще матеріал не дописаний.

— Допишеш завтра. А сьогодні відпочинь, — Ніна знову примружилась. — Може й ти собі в клубі когось знайдеш. Давно проводила гарячу ніч з чоловіком?

Софія не відповіла. Сексу не було вже дуже давно, бо робота забирала майже весь час. Стосунки чи тим паче родина у плани не вписувалися. Софії хотілося бути вільною, належати лише собі. Вона могла провести гарячу ніч з якимось випадковим знайомим, але траплялося таке дуже рідко. Не хотілося стрибати по чужих ліжках у пошуках короткочасної насолоди. І у клубах дівчина частіше бувала по роботі, а не заради відпочинку. Але зараз мозку дійсно було потрібне перезавантаження. Софія нормально спілкувалася з Ніною, хоч і не вважала її подругою. Можливо, зміна обстановки та парочка коктейлей допоможуть здолати втому?

— Гаразд, вмовила! — Софія вимкнула ноутбук і підвелася з-за столу, поправляючи пряму спідницю своєї приталеної чорної сукні. — Куди підемо?

— Пропоную «Авалон», — Ніна пройшлася поглядом по її фігурі. — Так підеш?

— Я мужиків зваблювати не планую, — Софія відкинула з плеча своє розпущене темне волосся і натягнула чорне пальто. — І хіба не байдуже у чому пити коктейлі? Їдьмо вже.

Покинувши будівлю бізнес-центру, на п’ятому поверсі якого розташовувалась редакція «Столичного вісника», дівчата разом вийшли на вулицю. Холодний осінній вечір огорнув прозорою свіжістю, яка одразу прояснила думки.

— Ти на машині? — Ніна повернула голову і посміхнулася, помітивши неподалік від входу компактну червону автівку. — Клас! Доїдемо швидко.

— Гальмуй, Нінко, — Софія зупинилася і витягнула телефон. — Я не проти сьогодні випити, тож машина залишається тут. Поїдемо на таксі.

Ніна насупилась, але сперечатися не стала. Таксі швидко доставило дівчат до нічного клубу «Авалон». Софія не вперше була у цьому закладі і вважала його цілком пристойним. Залишивши верхній одяг у гардеробі, дівчата зайшли в простору залу, наповнену натовпом, гучною музикою та яскравими спалахами стробоскопів. А потім знайшли вільний столик, влаштувалися на м’якому диванчику і взяли по коктейлю. Зробивши ковток прохолодного напою, Софія поглянула навколо. Попри будній день у клубі був аншлаг.

— Ммм, скільки красенів! — Ніна поправила свою до непристойності відкриту кофтинку, стріляючи очима на всі боки. — Оце ми гарно зайшли!

— Нінко, тобі взагалі байдуже з ким перепихнутися? — хмикнула Софія.

— Привіт, красуні! — поруч зі столиком з’явився молодий світловолосий парубок у джинсах і світлій сорочці. — Не сумуєте?

— Трішечки, — Ніна миттєво увійшла в образ спокусниці. — Танцювати хочеться, а ніхто не запрошує.

Чоловік посміхнувся і мовчки протягнув їй руку. Ніна відставила коктейль на столик, хитро підморгнула супутниці і вклала пальчики в долоню незнайомця, зникаючи з ним у натовпі. Софія фиркнула, зробивши ще один ковток коктейлю. Повестися на такий недолугий підкат могла лише Нінка. Невже їй настільки свербить, що готова з першим ліпшим? Ця думка ще крутилася в голові, коли Софія відчула на собі чийсь погляд. Вона повільно зробила ще один ковток коктейлю, повернула голову… І побачила ЙОГО.

За сусіднім столиком сидів чоловік. Софія давно навчила себе не вестися на небезпечно гарних представників протилежної статі, але цього разу звичка чомусь дала збій. Темна сорочка спокусливо обтягувала міцні груди незнайомця і була розстебнута біля його шиї, демонструючи гладку шкіру. Софія відмітила сексуальний рельєф чоловічих м’язів, який був помітний навіть через одяг. Незнайомець мав коротке темно-русяве волосся, правильні риси обличчя та щетину на підборідді. Він дивився прямісінько на Софію, але напівтемрява заважала визначити колір його очей. Впевнений в собі, сильний, привабливий. Хижак на полюванні. І Софія зрозуміла, що він вже обрав її своєю здобиччю.