Читати книгу - "Трояндове весілля, Олена Воротнікова"

Трояндове весілля

Автор Олена Воротнікова

Трояндове весілля

Єва зупинилася серед полиць супермаркету і стала перевіряти список покупок: серветки, сир, ковбаса, пепсі… Ну так, забула купити пепсі! Вона подивилася на повний магазинний візок, майже забитий доверху і що? Все рівно визивати таксі, то ж треба купити все сьогодні. Єва почала шукати по позначкам «Бакалію»…

Тонка, маленька та тендітна, вона обережно штовхала перед собою важкий візок з провізією,  але все ж  на когось «наїхала»:

Панночка, будьте обережні! – почула Єва чоловічий голос і їй здалося, що голос досить знайомий, вона підняла очі і побачила перед собою колишнього однокурсника. Олесь! Привіт! – радісно привіталася панночка. Єва? Ти? Я тебе не впізнав! – чоловік здивовано розглядав однокурсницю.

Єва відчула на собі його жалісливий погляд і поправила «хвіст» волосся на голові та смикнула шарф на шиї.

А де твій велетень? – запитав Олесь і по очам панночки зрозумів, що вона сама збирається тягти додому цей вагон їжі. Мій Семен дуже зайнятий, у нього новий проект, - почала виправдовувати свого чоловіка Єва, - у мене вільного часу набагато більше, приватні уроки танцю тільки вечорами… Мг-мг, - зрозуміло, - похитав головою Олесь.

Він проштовхав візок Єви до каси, почекав, поки все було складено у три великі пакета і, прямо у візочку, покупки довіз на парковку до своєї машини.

Ти із-за мене не встиг зробити покупки? – Єва сідала до авто і відчувала себе винуватою. Не переймайся, все гаразд! – заспокоїв він Єву, відкрив маленьку шухлядку між сидіннями, дістав візитівку «Клуб модерн балету» і передав її колишній однокурсниці, яка десять років тому подавала великі надії на сцені.

***

 

Через три дні у неї з Семеном сімейне свято – десять років спільного життя! Єва порозкладувала покупки по своїм місцям і вирішила зробити «генеральне» прибирання, це коли треба добратися до пилюки зверху на шафах, куди зазвичай не лізеш).

Вона взяла табуретку та почала «шурувати» по верхам і відтіля, зверху шафи повилітало на підлогу купа маленьких папірців.  Єва сіла на підлогу і стала їх роздивлятися.

«Так, це що таке? Ага – у сміття! А це? Теж у сміття! Ну що за дурна звичка у Семена – витягати сміття із кишені і класти до гори» - міркувала про себе Єва.

 «А це що?» - в її руках був чек з ювелірного магазину на купівлю золотого браслету.

«Семен дуже давно дарив їй прикраси. Ні, подарунки були, але це більш – одяг і парфуми».

Єва сунула чек у кишеню домашньої сукні і зрозуміла, що треба почекати три дня, коли її тонке зап’ястя буде холодити вишуканий, судячи з ціни, золотий ланцюжок.

 

***

 

Хоч свято і було суто родинним, на погляд Єви, але Семен запросив купу гостей і тому, з самого ранку, на кухні торохтіли каструлі, бризкала вода, а вже ближче до вечора, з кухні, були чути неймовірні запахи смаженого м’яса. До приходу гостей було все готове! Все, окрім Єви! Ну нічого страшного, зате стіл буде «ломитися» від смачної їжі! І Семен буде задоволений!

Єва сіла відпочити в крісло, підігнула під себе ноги, обдивилася навколо велику залу:

«Бездоганно! Все блищить! Нічого зайвого не має на полицях старої книжкової шафи, яку давно вже треба замінити на сучасні меблі, але її чоловік не вважає це потрібним – і так для нього все нормально»,  вона подивилася на свої коротенькі нігті, трохи поковиряла під одним, щоб прибрати залишки муки і задумалась:

«А якби вона хотіла проводити свята? Це точно були би не застілля! …

Пікнік на природі, біля озера. Вона танцює боса на теплій траві, витягуючи пальці ніг, ніби в пуантах, нахиляється і збирає жовті квіти, плете віночок, Він варить юшку на вогнищі...»

 

Єво! Прокинься! – Семен лоскотав їй щоку червоними головками троянд, -  вже гості до нас ідуть і ось, тобі мій подарунок!

Він дістав з кишені гарну коробочку, перев’язану золотою стрічкою, з французьким парфумом та гордо простяг своїй дружині!

Єва залізла в кишеню своєї сукні, хотіла витягнути чек на ювелірну прикрасу і в цю мить подзвонили у вхідні двері – прийшли гості, треба зустрічати. 

 Те, що сьогодні не просто десята річниця спільного життя, а що це й ще «Трояндове весілля», Єва зрозуміла по оберемкам троянд, з якими заходили до них гості…

Весь вечір друзі їх вітали зі святом родини, нахвалювали їхній ідеальний шлюб і тільки Єва з жахом чекала «закінчення банкету», щоб розібратися з чеком.

 

Що це? – Єва протягнула чоловіку чек, коли закрилися двері за останніми гостями. Я не знаю… це не моє…- почав вибріхуватися Семен, але побачив по поведінці дружини, що на цей раз номер не пройде.

Вона, мовчки, не моргаючи дивилася йому в очі…

Семен на мить замислився і промовив:

Єва, ти доросла і розумна! Я  покохав іншу, – сів на крісло і холоднокровно дивився  на розгублену дружину.

 

Що завгодно вона думала почути, але не це! Сльози градом текли по обличчю, худенькі плечики здригалися, біль виходила назовні через гіркий плач!

Як це можливо? – крізь ридання і сльози, вона запитала Семена, який був поруч, але подумами вже не з нею.

У нього не було наміру а ні виправдовуватися, а ні продовжувати це безглузде спілкування, він давно все вирішив! З Євою затишно, смачно, тихо, але ця «тиша» за десять років набридла! Йому хотілося пристрасті та вогню! І все це чоловік отримував зі своєю Сніжаною…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍