read-books.club » Любовне фентезі » Новорічний подарунок, Кілі Каель 📚 - Українською

Читати книгу - "Новорічний подарунок, Кілі Каель"

77
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Новорічний подарунок" автора Кілі Каель. Жанр книги: Любовне фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Новорічний подарунок, Кілі Каель» була написана автором - Кілі Каель, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Любовне фентезі".
Поділитися книгою "Новорічний подарунок, Кілі Каель" в соціальних мережах: 
Коли напередодні зимових свят Іванка отримує від далекої родички у заповіт будинок, то і не здогадується, що цього року святкування стане особливим і незабутнім, адже саме у родовому домі живе дух новорічних свят. От тільки він зовсім не схожий на старого діда з сивою бородою та посохом, і викликає емоції, які змушують серце дівчини завмирати.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 4 5 6 7
Перейти на сторінку:
Глава 1

Іванка насилу тягла вулицею невеликого містечка свій багаж на коліщатках і бурчала під ніс. Адже мав її на вокзалі чоловік зустріти, але не зустрів, а таксист до самого будинку везти відмовився, як тільки дізнався точну адресу. І навіть не пояснив у чому річ. А на вулиці, між іншим, зима, сніг йде і ноги в кучугурах застрягають, що вже говорити про ті дрібні коліщатка на сумці. Тому обурювалася дорогою панночка, тягнучи поклажу, голосно і барвисто. Шкода, ніхто її не слухав – містечко ніби заснуло, хоч у вікнах і світило світло, вона точно бачила.

Насправді, це місце було тихе і дуже зручне для спокійного і розміреного життя, яким і жила її далека родичка, що заповідала цей маєток Іванці. Але дівчина до новини про будинок поставилась насторожено, бо наказувала його колишня господиня приїхати якнайшвидше і обов'язково жити в ньому хоча б місяць до того, як той остаточно перейде в її власність. І все б нічого, та тільки на носі були новорічні свята і дівчина вже мала на них плани. На жаль, на її бажання цього разу не зважали.

Фотографію будинку Іванка бачила ще в нотаріуса і приємно здивувалася: великий дім у гірляндах, що світилися, з новорічними прикрасами та червоним дахом посеред засніженої зими радував око і підіймав настрій напередодні Різдва та Нового року. Отже, йдучи вулицею, дівчина вже мала уявлення, що саме шукати.

Насилу, але Іванка впізнала будинок з фотографії і навіть адресу прочитала на табличці, ось тільки гірлянд не було, прикрас – теж, а снігом занесло доріжку. От і довелося дівчині піднапружитись, щоб дістатися дверей і відчинити замок, залишеними нотаріусом ключами.

- Не знав, що ви приїдете так швидко, - раптом пролунав хрипкий, але дзвінкий чоловічий голос за спиною, що змусив дівчину підстрибнути від страху і заверещати. - О, не лякайтесь, Іванко, я грабувати чи нападати на вас не збирався!

- Дуже на це сподіваюся, - зітхнула дівчина, витріщеними очима дивлячись на симпатичного молодого чоловіка без шапки, з блакитними крижаними очима, губами в посмішці і милими ямочками на щоках. – А ви - місцевий сторож? Гід? Маніяк?

Чоловік засміявся і змахнув рукою сніг з каштанового волосся.

- Ні, що ви, лише ваш сусід. Я знав, що племінниця Аделі Ігорівни має бути щонайменше милою, але й припустити не міг, що і почуття гумору виявиться вашою спадковою рисою характеру.

- Це був сарказм. Що ж, сусіде… що ви тут забули?

- Я наглядаю за будинком, - знизав плечима чоловік, так само посміхаючись і явно почуваючи себе комфортно в холодну заметіль. – Можу вам все показати.

- Все показувати необов'язково, - зітхнула трохи роздратована дівчина, оглядаючи симпатичного сусіда з ніг до голови, і зітхнула. - Хоча допомога з пічкою мені не завадить. Дрова у будинку є?

- Звичайно, я заздалегідь приніс, знав, що ви замерзнете, - кивнув усміхнений гість у відповідь.

- Гаразд, заходьте. І майте на увазі, якщо що, я захищатимусь!

- Запевняю, це не знадобиться, я цілком доброзичливий, - посміхнувся чоловік, сяючи білозубою посмішкою. – Тим більше, я в цьому домі живу...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 5 6 7
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Новорічний подарунок, Кілі Каель», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Новорічний подарунок, Кілі Каель"