read-books.club » Короткий любовний роман » Дружина на свята, Наталі Ліон 📚 - Українською

Читати книгу - "Дружина на свята, Наталі Ліон"

45
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Дружина на свята" автора Наталі Ліон. Жанр книги: Короткий любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.
Електронна книга українською мовою «Дружина на свята, Наталі Ліон» була написана автором - Наталі Ліон, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Бібліотека сучасних українських письменників "read-books.club". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "Короткий любовний роман".
Поділитися книгою "Дружина на свята, Наталі Ліон" в соціальних мережах: 
Після пережитої ДТП життя Катерини Білецької починається з чистого аркуша. Дівчина не пам’ятає навіть власного ім’я, тільки цифри, які кмітлива медсестра сприймає за номер телефону, вирішивши, що він належить чоловікові потерпілої дівчини. Коли він приїжджає в лікарню, дівчині вдається згадати своє ім’я, але чоловік і надалі залишається для неї чужим. Спогади повертаються значно пізніше, коли пара опиняється на хуторі, де немає ані людей, ані зв’язку... Лише ліс, дикі звірі і чоловік з минулого, який знову вирішив зіграти на її почуттях…

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:
Заберіть вашу дружину!

Ігор

Як я люблю ось цю передноворічну атмосферу, коли в повітрі витає запах свята, мандаринів і якогось особливого затишку. В такі миті я одразу поринаю спогадами у дитинство, згадую вже покійних бабцю і діда, закинутий хутір з восьми хат, смачну ароматну випічку і відчуття спокою, якого зараз так не вистачає через повсякденну метушню і постійну роботу. Минули роки, я став успішним юристом, відкрив власну справу, але традицій своїх не змінив. Мабуть, саме ці спогади і бажання, хоча б на декілька днів відгородитися від цивілізації, з року в рік тягнуть мене в рідні краї. І хоча з тих восьми хат залишилось лише три, я все одно, вже за традицією, споряджаю автомобіль, запасаюсь харчами і питною водою, беру з собою вірного кудлатого товариша Рекса і відправляюся відпочивати на дідову дачу.

Цього року навіть природа сприяє створенню святкової атмосфери, вкривши білосніжними шатами землю і заховавши під пухкою ковдрою сірість і бруд.

— Рекс, на місце! – відчиняю псу дверцята і він з неабиякою виваженістю застрибує на переднє сидіння позашляховика.

Гриюкнувши дверцятами з іншого боку, я сідаю за кермо і ми вирушаємо в нашу подорож. 

Незважаючи на невеликий снігопад, дорога розчищена, настрій відмінний, навіть Рекс заворожено дивиться у вікно і задоволено сопе. Як же довго я чекав цього усамітнення, це такий кайф, хоча б раз в рік залишитися на одинці з природою, посеред густого лісу, де жодна душа не зможе тебе знайти. 

Не встигаю виїхати з міста, як телефон  озивається набридливим вхідним дзвінком змушуючи мене голосно вилаятись поглянувши на дисплей.

— Трясця!

Номер невідомий, але якщо це знову з роботи, присягаюсь, я точно вимкну його до біса на весь тиждень! Ненавиджу, коли відпочинок починає перетинатися з роботою.

— Слухаю! – роздратовано відповідаю одночасно сигналячи якомусь навіженному, що вирішив підрізати мене на повороті.

— Добрий день, — жіночий голос, що звучить з динаміка привертає мою увагу. — Вас турбує медсестра з третьої міської лікарні Києва. Ваша дружина вчора потрапила в ДТП.

Бачили б ви мої очі, коли я почув слово «дружина». Навіть Рекс здивовано гавкнув, а потім жалібно заскавулів, наче йому дійсно стало дуже шкода.

— Вона сильно вдарилась головою, від чого, ймовірно, частково втратила пам’ять. Ви тільки не хвилюйтесь, загалом дівчина не постраждала… Як добре, що вона пригадала ваш номер, в мене аж від серця відлягло. В бідолашної згоріли всі документи, тому ми навіть імені її не знаємо. Вона дуже просить, щоб ви приїхали і забрали її додому. Зараз їй підтримка потрібна, і щоб поруч була рідна людина...

Медсестра й далі продовжує щось розповідати, але я її вже не слухаю. Руки самі різко викручують кермо розвертаючи автомобіль в протилежному напрямку. Бідний Рекс починає голосно скавуліти від неочікуваної зміни маршруту, а я взагалі не знаю, навіщо це роблю.

— Ми скоро будемо, — натомість відповідаю медсестрі, а сам досі перебуваю під впливом незрозумілих мені емоцій.

Зараз я не можу пояснити свій вчинок і сам не знаю навіщо взагалі їду в лікарню, адже в мене немає ніякої дружини та й одруженим я раніше ніколи не був.

***

Катя

— Ну ось, мила, а ти хвилювалась!  Ну і що, що немає на пальці обручки,  теперішня молодь рідко їх носить. Скоро примчить твій довгожданний, заспокоїть, приголубить, відігріє гарненько і пам’ять потихеньку повернеться, головне не засмучуватись, не напружуватись  і не лити даремно сліз.

Слова невгамовної медсестри Олі трохи підбадьорюють і вселяють в серце крихту надії, що той номер, цифри якого я чомусь не забула, дійсно належить моєму чоловікові. Однак, мене все одно лякає те, що я нічого не пам’ятаю.  

Хто я? Як мене звати? Скільки років? Куди я їхала на тому таксі і яким дивом вижила? Я не пам’ятаю елементарних речей і це так лякає, наче дорога у невідомість. Таксист досі перебуває у важкому стані в реанімації, а на мені немає жодної подряпини. Лише головою трохи стукнулась і забула, хто я така. Подумаєш… З ким не буває?

Це я звісно так жартую, втішаю себе дивлячись порожнім поглядом у вікно, за склом якого кружляють невагомі сніжинки. Цікаво, раніше я любила зиму? А друзі в мене були? Батьки? Діти? Кіт? Собака?

Чоловік… В мене є чоловік, який з хвилини на хвилину буде тут, але навіть його я не пам’ятаю… Уявлення не маю, який він… Високий? Низький? Привабливий? А, може, він лисий? Я б не хотіла… А, може, з бородою? Які в нього очі, характер, звички?

В голові жодної думки, жодного припущення, тільки порожнеча і страх перед майбутньою зустріччю.

— З собакою не можна! – цей голос я впізнаю миттєво, але подумати ні про що не встигаю, бо в мою палату залітає величезний собака породи хаскі, з розбігу застрибує на ліжко і… починає мене облизувати.

Матінко рідна, я думала він мене зараз зжере! Присягаюсь, в мене ледве серце не зупинилося від страху!

— Рекс, до мене! – командує грубий чоловічий  голос. - Кому сказав! – а потім з'являється і він сам…

Високий, з короткою темною бородою і важким насупленим поглядом. Широкі плечі заховані під коричневу теплу куртку, на голові  в’язана шапка, наче він не в лікарню їхав, а як мінімум на північний полюс зібрався.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дружина на свята, Наталі Ліон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дружина на свята, Наталі Ліон"